На платформі Netflix вийшов новий фільм від оскароносного режисера Адама МакКея Не дивіться вгору. Стрічка миттєво стала однією із найбільш обговорюваних цього вікенду. Враження від неї різняться – хтось пише про цілковите захоплення, а для когось вона затягнута та незрозуміла.
Факти ICTV не змарнували нагоди подивитися Не дивіться вгору та готові поділитися своїми враженнями.
Перше, що впадає в око – це каст стрічки. Автор таких фільмів, як Гра на пониження та Влада у своїй новій роботі зібрав цілу плеяду голлівудських зірок: Леонардо Ді Капріо, Дженніфер Лоуренс, Меріл Стріп, Кейт Бланшет, Джона Гілл, Марк Райленс та Тімоті Шаламе. Подібний зірковий фул-гауз в одному фільмі вже був цього року, і не раз, як-от у Рідлі Скотта у фільмі Дім Гуччі, але та стрічка не виправдала очікування. Замість цілісної картинки – повний безлад, персонажі безхарактерні, і все, на чому “виїжджає” фільм – це історія вбивства Гуччі, зірковий каст та ім’я режисера.
Після перегляду фільму МакКея склалося зворотне відчуття. А ще виникла думка, що Американській кіноакадемії треба створити ще одну номінацію на Оскар для кастинг-директорів, адже Франсін Майслер за свою роботу у цій стрічці цілком на нього заслужила. Власне, якби така номінація існувала, то Майслер була б єдиною, хто б її отримав з цього фільму.
З іншого боку, режисер вправно використовує доступні йому “компоненти” (зіркових акторів. – Ред.). В одній зі сцен МакКей збирає разом Ді Капріо, Лоуренс, Бланшет, Аріану Гранде та Тайлера Перрі для того, щоб зробити один із багатьох антипровокаційних жартів про безпорадність знаменитостей та їхні життєві негаразди, які турбують нас більше за загибель нашої планети.
Власне, про що ж фільм Адама МакКея? Двоє вчених, професор Мінді (Леонардо Ді Капріо) та його аспірантка Кейт Дібіаскі (Дженніфер Доуренс) з’ясовують, що до Землі мчить комета, трохи більша за ту, що знищила динозаврів. Через шість місяців ця комета зіштовхнеться із Землею, що призведе до вимирання. З такої зав’язки розпочинається саркастична комедія.
Вбивцею Землі режисер обрав комету, хоча це могла бути якась екологічна катастрофа або вірус-вбивця, чи ще якась зовнішня загроза. Так чи інакше, у стрічці людство зображується як приречений та дезінформований вид – такі собі вівці, яких турбує більше розлучення зірок, аніж власне вимирання, і якими легко управляти.
Робота МакКея – праведна двогодинна лекція під маскою сатири, після перегляду якої складається відчуття, що якби така ситуація сталася насправді, події могли б розгортатися саме так.
Першоджерелом новин у фільмі виступає президент США пані Орлеан, яку втілила на екрані Меріл Стріп. Її персонаж – це ніби гібрид кожного сучасного президента, хоча наштовхує на порівняння саме з Дональдом Трампом.
Коли вона зустрічається з професором та аспіранткою, її більше турбують рейтинги її партії, адже апокаліпсис не допоможе майбутнім праймеріз. Використати майбутню катастрофу адміністрація Орлеан вирішує лише тоді, коли опиняється у складному становищі, і то заради політичного шоу. Це нагадує прагнення Трампа зробити з будь-якої події шоу.
У фільмі демонструється й потужна роль соціальних мереж, за допомогою яких Трамп та його прибічники заклали в голови населення теорії змови, брехні та ненависті до інакодумців. МакКей дещо висміює малоосвіченість населення та людей, які вперто ігнорують вчених та науку. Режисер також підштовхує до думки, що другий термін Трампа міг би обернутися катастрофою та цілковитою деградацією суспільства.
Але персонаж Орлеан – не апогей глупоти: дедалі більше дратує своєю токсичністю її син, якого зіграв Джона Гілл, а також ведучі ранкового шоу The Daily Rip (Кейт Бланшетт та Тайлер Перрі) та їхня безглузда балаканина зі сміхом, що нагадує лай гієн.
Єдиний, хто тримає баланс у фільмі, – це віруючий хлопчик-скейтер, якого зіграв Тімоті Шаламе. Він – колишній євангеліст, який досі розуміє, що для нього означає віра. Фінальна сцена його молитви перед апокаліпсисом – це ніби лінійка в клоунаді сьогодення.
Новий фільм МакКея – це такий собі попкорн з американським присмаком політикуму або золота середина між його роботами Гра на пониження та Влада. Не дивіться вгору – чиста сатира, очевидність якої підживлює абсурдність.
Фото: Netflix