В ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV український шеф-кухар колумбійського походження Ектор Хіменес-Браво розповів про початок війни, майбутній ресторан у Криму та допомогу Україні.
– Як ви дізнались про наступ Росії 24 лютого?
– 24 лютого я був у Колумбії. Це була п’ята ранку. Я відкрив очі, подивився у свій телефон, відкрив Instagram і побачив фото, які викладали мої друзі. У мене був шок. Я думав, це неправда. Я відкрив BBC, міжнародні новини і побачив, що вже трапилось на той момент. Я знову відкрив очі, бо це був ніби сон, жахливий сон. І я почав плакати.
Моя дівчина була поруч, вона саме спала о п’ятій ранку. Вона почула, що я почав плакати, як у панічній атаці. Я панікував, а вона прокинулась і запитала, що сталося. Я нічого не міг сказати, тільки дав їй телефон, і вона все дізналась. Я був шокований, думав, що це неправда і це неможливо в час, коли вся планета хоче миру.
– Через деякий час ви таки зібрались і повернулись в Україну?
– Я не зміг бути на іншому континенті, у Колумбії. Спочатку я планував побути з дівчиною півтора місяці разом з родиною, відпочивати. Але я сказав, що ми не можемо відпочивати, нам потрібно одразу повернутись. Мама моєї дівчини була разом з нашими двома собаками в Ірпені, а орки з самого першого дня вже були в Гостомелі, поблизу Ірпеня. Тому треба було одразу планувати, як евакуювати маму дівчини, двох собак, і як можна повернутися і бути в Україні.
Ну як можна відпочивати в такий момент? Це неможливо. Моя мама почала плакати, бо вона переживала за наші життя, і сказала: слава Богу ти тут, у Колумбії, не їдь. Я сказав, що це не про мене і не про наші життя, це про Україну. Я на той момент не думав про себе. Я думав, що маю повернутися, бо… Україна. І все.
– Коли ви вирішили готувати їжу у своїх ресторанах для всіх, хто її потребував?
– Я одразу зробив відеодзвінок зі своєю командою ресторанів. Я розумів, що зараз ми не можемо відкрити ресторани для гостей, але у нас було багато їжі в холодильниках і коморі. І я вирішив, що потрібно робити обіди для допомоги нашій армії, поліції, територіальній обороні і пенсіонерам. Треба було одразу починати готувати. Звичайно, вся команда дуже переживала, бо ніхто не знав, як можна добиратися до ресторанів, якщо це було дуже небезпечно для життя.
Я вирішив знайти місце, де вони можуть жити поруч з рестораном. Наша команда працювала 24 години на добу, і щодня ми готували. Коли ми починали, чесно, було дуже важко. У нас не було достатньо контейнерів, і в перший день ми робили 500 порцій кожного дня. Але я сказав, нам потрібно ще більше їжі, і назначив 1 500 порцій кожного дня, потім 2 тис. порцій, і зараз ми готуємо 3 тис. порцій щодня.
– І зараз ви також готуєте для військових і стареньких?
– Є багато пенсіонерів, які не можуть купити собі продукти. У нас є 10 автівок, що роблять доставку. Ми готуємо для нашої армії. Щодня велика машина робить доставку. І є машина, яка доправляє їжу поліцейським. Також є машина, яка доправляє їжу в Ірпінь, Гостомель, Бучу, Бородянку і на Київський вокзал. Чому ця ідея не прийшла мені раніше? Бо вокзал був епіцентром для усіх людей, що хотіли евакуюватися, і багато людей було без грошей, лише з футболкою у пакеті, і все.
– Ще один ваш благодійний проєкт – це благодійні вечері. Одна така вже відбулася у Варшаві. Скільки там вдалось зібрати грошей?
– Перше місце, куди я приїхав після повернення з Колумбії, була Варшава. Там я вирішив зробити спеціальну вечерю, бо знав, що нашій країні потрібна не тільки їжа, але і гроші. Я знав, що дуже багато людей хочуть допомагати. Я планував цю вечерю разом з рестораном Belvedere.
У перший же день ми продали усі квитки на цю вечерю. Зараз у нас є €42 тис. для України. Кілька днів тому ми зібрали лише 40, але люди продовжили допомагати. Ці гроші для Бучанського району. Але це не одноразова вечеря. Такі вечері ми будемо робити у кожній столиці Європи і в містах Америки та Канади.
– Ви писали в своєму Instagram, що мрієте відкрити ресторан у Криму. Чим там будуть годувати?
– Чому саме Крим? Бо Крим – це Україна. А по-друге, я хочу відкрити там ресторан, бо я дуже люблю Крим. Через три тижні я відкриватиму ресторан у Львові, вся команда працює для цього. А Крим я дуже люблю і дуже хочу, щоб мій талант побачили і там. Я думаю, що зараз я хочу готувати там нову українську кухню.
– Рішення відкрити ресторан у Львові ви ухвалили вже після початку повномасштабного вторгнення Росії?
– Так, після початку війни. Бо нашій країні потрібні гроші. Як наша країна може їх отримати? З податків! Якщо моя компанія не працюватиме, ми не будемо сплачувати податки, а країна не отримає гроші. Я після Майдану вирішив інвестувати в Україну, бо хотів допомагати країні, щоб у моїй команді були українці, бо я патріот.
І зараз я роблю те ж саме, нам потрібно робити бізнес. Тому всім моїм колегам я хочу сказати, що зараз непоганий час для того, щоб інвестувати в Україну. Нашій країні потрібні гроші, нашим шефам, кондитерським, офіціантам.
