Ксенія Мішина – акторка, яка не боїться бути справжньою. Зірка серіалу зі світовим успіхом Кріпосна, переможниця танцювального шоу та перша українська Холостячка. Вона відкрила своє серце цілій країні і тепер хоче, щоб і кожен учасник Україна має талант на СТБ так само йшов до своєї мрії із відкритим серцем.
В ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV суддя Україна має талант Ксенія Мішина розповіла про свій довгий та складний шлях до успіху в акторській професії, про досвід знімання за кордоном та чому не погоджується на інтимні сцени.
– Актори теж люди. Часто бувають дні, коли дуже втомлюєшся або просто з різних причин, як то кажуть, усе валиться з рук, але доводиться виходити в кадр. Як ви долаєте такі моменти?
Це нормально, коли якийсь день не вдався, ― про це важливо пам’ятати. Коли таке трапляється, завжди намагаюсь не бути занадто вимогливою до себе. Усі свої проблеми я відчуваю, аналізую та вирішую. Якщо в цей день у мене робота в кадрі, я приїжджаю на знімальний майданчик, перевтілююсь у свого персонажа і про все забуваю. У мене це відбувається на автоматизмі. Мій організм звик до того, що, коли я на майданчику, я не Ксенія Мішина. Я граю певну роль, а тому маю забути про всі негаразди з особистого життя.
– Чи допомагає робота абстрагуватися від проблем?
– Звичайно, завжди! Вона допомагає відвернутися від проблеми, а отже, звільнити себе на деякий час від нав’язливих думок. Це навіть допомагає скоріше пережити певний негативний момент, швидше його вирішити. Адже коли ти віддаєш цьому багато енергії, воно стає більшим, значущим, важчим і займає більше часу для вирішення.
– Чи був момент, коли вам не вдалося якісно зіграти роль через певні особисті проблеми?
– Пам’ятаю, коли на знімання телекастингів Україна має талант на СТБ у мене защемило спину, працювати було надзвичайно складно. Але, знову ж таки, і в той момент моя робота стала для мене анестезією, тому що ті талановиті виступи учасників на сцені захоплювали настільки, що місця для поганого настрою не було.
У такому щільному графіку знімання ти і не встигаєш себе пожаліти ― знову ж таки плюс роботи. Мій мозок чи увага були сконцентровані на зніманнях, виступах, спілкуванні з учасниками, а не на фізичному болю.
– Що ви можете порадити учасникам Україна має талант, які дуже хвилюються перед виходом на сцену?
– Завжди приймати такий стан свого тіла. Ми живі, і нам дана можливість відчувати яскраві емоції і такі ж сильні переживання, стрес та радість, ― це все природно. Коли ти раз на рік виходиш на велику сцену такого масштабного талант-шоу, хвилюватися і стресувати при цьому ― це логічні емоції в такій ситуації. Я також багато разів на сцені або знімальному майданчику не могла зібрати себе докупи. Будь-яку емоцію треба прийняти, тоді вона тобі допоможе.
– Усі навколо говорять про акторський талант. Яке місце він посідає в професії насправді? Які ще якості критично важливі для акторів?
– Дружба з собою та розуміння себе. У будь-якій сфері життя це важливо, але саме в професії актора це надважливо ― розуміти себе та своє тіло. Треба постійно працювати над собою, займатися вивченням себе, своїх емоцій та їх вираження.
– Вам доводилося грати різних персонажів, які жили в різні часи, мали різні професії. Що вам дає змогу втілити роль у кадрі? Які особисті лайфхаки ви вивели?
По-перше, сценарій ― завжди важливо зануритися в сценарій. У кожної людини є фантазія, своя свідомість. За допомогою їх ти вже уявляєш, який вигляд написане матиме в житті. Усе залежить саме від твоєї уяви. І її теж треба розвивати: наповнювати себе інформацією з різних сфер, дивитись різні фільми, читати різні жанри літератури. У нашому доступі настільки велике і вільне інфополе, що можливо знайти будь-яку інформацію, побачити будь-який візуал.
– Ви знімалися в хорватському проекті Зломовчання. Які відмінності з українським кіновиробництвом ви помітили?
Графіки були складнішими – ми працювали 6/1. Але можу сказати, що на зніманнях наші українські команди такі ж якісні, як і в Хорватії. Усі департаменти, які відповідають за знімання, у нас теж професійні, а їхня робота злагоджена.
(Фото надано OLL.TV)
– Чи були складнощі через мовний бар’єр?
Частково. Я ж узагалі не знала хорватської. Я вивчала її лише для своїх сцен, і це було складно. Ти коли відкриваєш сценарій і бачиш безліч своїх сцен хорватською, спочатку взагалі не розумієш, як воно буде.
Здається, що неможливо вивчити таку велику кількість слів та речень за такий короткий термін. Вивчити і що важливіше ― розуміти, про що ти граєш. Але в мене була підтримка та віра режисера, продюсерів та й усієї команди проекту. Також у мене були круті коучі в Хорватії, з якими я відпрацьовувала текст і підлаштовувала його під себе. Спочатку було страшно, але результат вартий цих переживань.
(Фото надано OLL.TV)
– Як ви спілкувалися з командою?
– Ми спілкувалися англійською. Я дуже добре її підтягнула, до речі. Коли ти певний час перебуваєш в оточенні англомовних, з часом ти все починаєш розуміти.
– Зараз у світі значно змінюється політика на майданчиках щодо відвертих сцен. Деякі країни навіть ухвалюють окремі закони. Які труднощі існують в акторів у цьому сенсі?
– Я не категорична щодо відвертих сцен. Якщо це буде крутий проект, і я побачу за сценарієм, що в цій сцені є сенс, ― без проблем. Але якщо це звичайна примха режисера, його особиста фантазія ― я буду проти.
– Чи потрібна підготовка для таких сцен? Чи готуєтесь ви до них?
– Піти в спортзал? (сміється). Я не соромлюся свого тіла. Але я завжди скажу Ні, якщо не бачу в цьому сенсу. Важко відтворити інтимні сцени, коли ти не розумієш, навіщо вони у цій конкретній роботі. У моєму нещодавньому медичному проекті я зіткнулася з такою ситуацією: було вирішено зняти одну дуже інтимну сцену, на яку глядач згодом відреагував негативно. Було багато негативних коментарів, наприклад: Навіщо? Цій героїні таке не підходить. Це лише підтвердило мої власні відчуття: іноді подібні сцени не потрібні.
– Скажіть, секс у житті та в кадрі ― це той самий секс?
– Звичайно, ні. У житті це справжні почуття – ти хочеш це робити. А в кадрі тебе змушують це робити (сміється). Секс у кадрі ― це техніка, просто рухи. Це як заплакати: твій організм до цього не готовий, але для сцени треба зробити це штучно. Під час знімання інтимних сцен усередині тебе завжди відчувається певний дисонанс.
Якщо обирати: серіал чи фільм? Який формат для вас краще і чому?
– Я відповім: сценарій. Якщо я прочитаю поганий сценарій до фільму і хороший до серіалу, я, звичайно, оберу серіал. Але що круто в нашій роботі – навіть сирий сценарій можна покращити та оживити в парі з режисером і колективною творчою роботою на майданчику. Важливо все: і світло, і продюсери, і режисери, і операторська робота. Чого лише варта операторська робота! Навіть вона може створити якісний продукт, незважаючи на поганий сценарій.
Скільки ви вже років в акторській професії?
– Якщо рахувати зі вступу до вишу, то вже 12 років. Перша роль була у фільмі Селфіпаті ― перша серйозна роль для мене. Шість років я вже працюю професійно.
– Це чималий термін. Чи досі ви берете близько до серця критику щодо своєї акторської роботи?
– Я вірю собі та своїм відчуттям. У мене добре розвинене критичне мислення щодо своєї роботи. Я відчуваю, коли моя робота гарна, а коли в ній є помилки. Якщо хтось скаже, що це погано, а мені сподобається, я буду вірити собі. Якщо хтось скаже, що це класно, а я бачу, що це не так, ― я вірю собі. Я вдячна всім за їхні відгуки та коментарі, але я завжди прислухатимусь до себе в першу чергу.
Так, негативні відгуки ― це неприємно. Адже ми, актори, завжди хочемо, щоб люди поважали нас і нашу творчість. Адже творчість актора створена для людей.
– Відчували колись неповагу до своєї роботи?
Скоріше, зневагу. Коли телеканал СТБ заявив, що я суддя Україна має талант, я запам’ятала один коментар у соцмережах. Звучав він так: А хто вона така? Акторство ― це не талант.
Я такі коментарі сприймаю як заздрість. Акторство ― це таке ж уміння, яке потрібно розвивати! За що ж тоді всесвітньо відомі актори отримують Оскар? Звичайно, за свій унікальний талант у цій сфері, гру, яку ніхто не в змозі відтворити.
– На своїй сторінці ви намагаєтеся ставити на місце хейтерів?
Іноді, коли я бачу сенс у цьому, я можу відповісти. У більшості випадків я не звертаю на ці коментарі уваги. Одразу блокую людину. На моїй сторінці буде виключно позитив та екологія. Критика теж може бути, але я сприймаю лише аргументовану критику.
– Ви казали, що акторство ― це робота для людей. Коли обирали акторство як професію, обирали це як роботу для людей чи більше для себе, я хочу грати?
Це все дуже пов’язано. Ця професія для мене, але я ― для людей!
