День вишиванки в Україні вже традиційно святкують у третій четвер травня. І щороку все більше людей вбираються в одяг з українським орнаментом.
Вишиванка стає популярним одягом не лише на свято, а й у повсякденному житті. А ще на наші вишиванки – неабиякий попит за кордоном. Там українське традиційне вбрання цінують за вишуканість і розкішний вигляд.
Цього року свято вишиванки відбудеться не лише в Україні, а й у багатьох європейських державах. Через війну в Україні нині за кордоном майже 4 млн українців. Ми поспілкувалися з трьома українками, які, втікаючи від війни, прихопили з собою вишиванку.
Олександра з Франківщини
Жінка від війни втекла з Івано-Франківщини до Польщі. Нині з сином мешкає у Жешуві. Каже, що для неї вишиванка – не просто одяг.
– Для мене особисто велике значення має вишиванка. Тому що мої предки і ми – родом із Гуцульщини, і ми спокон віку у вишитих сорочках. До церкви кожної неділі. Це наша історія – ми до церкви весь час в вишиванках. Це для нас важливо. Я коли одягаю вишиванку, я живу. У мене і настрій інший. Таке враження, що я в якомусь іншому світі. Вона надихає, вселяє віру у нашу перемогу. І так повинно бути, – розповідає жінка.
Пригадує, коли втікали від війни, перше, що поклали до валізи і дитина, і вона – вишиванки.
– Взяли вишиванку, щоб у чужій країні вона нагадувала нам про нашу неньку – Україну, про рідний дім, і це дуже важливо. Від початку повномасштабної російсько-української війни ще більше почали цінувати вишиванки.
Окрім сорочки, Олександра має вишиту сукню. Її вишивала ще прабабуся, і передають сукню від покоління до покоління.
– Я її теж привезла. І це мені нагадує моїх батьків, бо їх уже немає. Це моя пам’ятка, яку я дуже бережу. І коли я одягаю – хороші спогади дитинства. Вишита сукня не хрестиком, а “низинкою”. Так у нас кажуть. Вишиванку я одягаю часто – на всі свята однозначно, і в неділю до церкви. Для нас, гуцулів, вишиванка – то код родини. Наш край відомий на весь світ завдяки вишиванкам ручної роботи. Основні кольори – чорний і червоний.
Загалом гуцульська вишивка – унікальне явище на Прикарпатті. Давні традиції орнаментального мистецтва майстрині передають від матері до дитини, однаково шануються і жінками, і чоловіками, та є потужнім оберегом у родинах.
– Вишивка мала багато призначень, вона супроводжувала гуцула від самого моменту народження, була й при останній дорозі у вічність. У кожній хаті у нас є вишиванка.
Наталія з Києва
Жінка разом з донькою від війни втікала із Києва. Її чоловік – військовий, тому речі мала зібрані заздалегідь. Серед одягу – вишиванка.
– Суть у тому, що хотіла показати, що ми з України, що у нас є своя історія. Щоб люди, дивлячись на нас, що ми йдемо у вишиванках, розуміли, що ми цінуємо наші традиції. І що ми поважаємо наших предків.
Наталя каже: усі родинні свята проходять у вишиванках. Так, дитину хрестили у вишиванках, і фотосесії сімейні часто роблять у вишиванках.
– Вишиванка у мене давно, але бум на неї почався після Революції гідності. Хоча і в школах увагу приділяли. Дня вишиванки не було, але на певні свята ми одягали українські костюми. Брали у старожилів плахти, спідниці. Ми одягалися так, як наші прадіди.
Нині у кожного члена родини – власноруч вишиті сорочки.
– У нас є набір вишиванок – у чоловіка сорочка і в мене сукня – я вишивала власноруч бісером. У мене мама теж вишила і собі, і татові. У нас із мамою є мрія – зробити довгі сукні-вишиванки, вишиті нитками. Плани були, але війна все змінила. Попри це ми віримо, що вже згодом час наверстаємо.
Тетяна з Чернігівщини
Жінка разом із двома дітьми втекла від війни до Польщі. Два тижні сиділи в окупації. Коли почула про зелені коридори, наважилися виїжджати. У невеличку валізу взяли білизну, трохи теплих речей і дві вишиванки.
– Ми, звичайно, розуміли, що ризикуємо тим, що серед речей буде вишиванка. Але інакше не могли. То дуже важлива для нас річ. Нашу машину двічі обшукували росіяни. Але пощастило – не помітили вишиванку. Мені здається, що цього року День вишиванки має особливе значення – коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України.
Тетяна розповідає: її Чернігівщина славиться білою вишивкою. Орнамент для шиття вибирали і рослинний, і геометричний.
– Нитки для вишивання використовували тільки білі, але інколи додавали трішки чорного або червоного. Чернігівські майстрині робили дуже дрібні стібки, які нагадують бісерну вишивку. Взагалі чернігівську вишиванку можна відразу виділити серед інших сорочок саме завдяки такому специфічному міленькому шиттю, схожому на бісерний орнамент.
Тетяна переконана: День вишиванки – подія, покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.
– Вишиванка – оберіг українського народу, символ здоров’я, краси та щасливої долі. Я переконана, що одягнена вишиванка 19 травня стане символом незламності українського духу, заявою на увесь світ про те, що українці – вільний народ.
Мей Маск, Сальма Гаєк, Адель: світові зірки у вишиванках