Після переходу ПЦУ на новоюліанський календар День преподобної Меланії відзначають 31 грудня. У народі це свято називають Маланкою або Щедрим вечором, раніше воно припадало на 13 січня.
Як і будь-який інший важливий церковний день, Маланка має свої традиції, і вони тісно пов’язані з історією виникнення свята.
Історія свята
Свято Маланки походить ще з дохристиянської доби. Історія свідчить, що в матері богів Лади була дочка Маланка, яку викрав змій. Він сховав її в підземному царстві, але її звільнив богатир Беспальчик-Васильчик і одружився з нею. Саме тому наступного дня після Маланки заведено святкувати Василя.
Традиції свята
У Щедрий вечір дівчата ходять по хатах та щедрують. За традицією, вони мають переодягнутися в образи міфічних істот – Маланку, Василя та їхніх дружок.
У деяких селах України цього дня готують традиційну святкову страву – кров’янку, яку ще називають Маланка. Щоправда, страва специфічна і сподобається далеко не всім. Також випікають спеціальні хліби Маланки та Василя.
Цікаво, що щедрувати можуть і хлопці, але вони обов’язково повинні бути в масках. Один із них також одягає жіночу сукню, а решта радує натовп. Щоправда, зараз ця традиція змінилася – раніше вона мала міфічну значущість і була тісно пов’язана з релігією.
Щедрувати заведено вранці. Після цього всі йшли спалювати на роздоріжжі дідуха, – це снопи соломи, що стояли в кутку від Святого вечора до Нового року. Потім стрибали через багаття, що мало очистити від спілкування з нечистою силою.
