Здебільшого фільми з тематикою про Другу світову війну завідома мають певні упередження щодо історії чи подій, які будуть зображені. Тож завжди цікаво виходить, коли у підсумку ми отримуємо дещо інше.
Так відбувається з фільмом Мюнхен. На порозі війни, який вийшов на платформі Netflix. Режисером стрічки виступив Крістіан Швохов. А сама картина є адаптацією роману Роберта Гарріса Мюнхен.
Дія відбувається в дні, що передували вторгненню Адольфа Гітлера в Чехословаччину у 1938 році. Британський прем’єр-міністр Невіл Чемберлен та прем’єр Франції прилітають до Мюнхена задля підписання угоди. Вони погоджуються на анексію Німеччиною Судетської області (регіон Чехословаччини) в обмін на обіцянку, що Гітлер не претендуватиме на інші території та не вступатиме у війну проти Британії.
Всім відомо, що було далі – Гітлер продовжив захоплювати території, а через рік розпочав війну проти британців. Як це буває з екранізаціями романів, у ньому є місце вигадці. Йдеться про вплетену історію двох друзів – німця та англійця, які намагаються зупинити Гітлера. Проте вигадана розповідь плавно зливається з історичною.
Двоє колишніх друзів, які разом навчалися в Оксфорді, тепер працюють на протилежні уряди. Попри конфлікт кількарічної давнини британець Г’ю Легат (Джордж МакКей) і німець Пол фон Гартман (Янніс Нівонер) згодом починають таємно співпрацювати, щоб передати Чемберлену документ. У ньому міститься істинний план Гітлера щодо територіальної експансії.
Цікаво, що у 1938 році справді існувала німецька змова щодо усунення Гітлера від влади на чолі з генералом Гансом Остером. Персонаж Нівонера частково натхненний історією про дипломата Адама фон Тротт цу Зольцема, який був його частиною. Однак сюжет фільму про отримання таємної інформації Чемберленом вигаданий.
В історії Чемберлен – це наївний оптиміст, якого майстерно обдурює Гітлер та його соратники. Але у фільмі прем’єр Британії у виконанні 73-річного Джеремі Айронса, який є одним із небагатьох акторів, що здобув Потрійну акторську корону (отримав Оскар, Еммі та Тоні), постає політиком з чітким світоглядом. Він не плекає ілюзій щодо віроломства фюрера. Навіть отримавши відверто фальшиві запевнення Гітлера, Чемберлен купив Британії та всьому світу час, щоб підготуватися до неминучого конфлікту.
Хоча деякі історики можуть посперечатися щодо зображення Чемберлена, безсумнівно, він є найбільш інтригуючим персонажем фільму. У стрічці є сцена, де Чемберлен прогулюється туманним ранком у саду на Даунінг-стріт. Там Айронс у невеличкому монолозі змальовує свої жахливі спогади про війну, які змушують його так відчайдушно намагатися втримати мир. Це здається цілком правдоподібним епізодом для подальшого розвитку подій.
Гітлера у фільмі зіграв Ульріх Маттес, найбільш відомий за роллю нацистського пропагандиста Йозефа Геббельса у фільмі Падіння 2004 року. Фюрер у його виконанні холоднокровний та божевільний, але дещо карикатурний. Його персонаж подібний чимось до зображення Сталіна у стрічці Іаннуччі Смерть Сталіна.
Варто віддати належне художникам-постановникам картини, адже Мюнхен. На порозі війни сповнений чудовими планами. Зокрема, йдеться про вибір для знімань Фюрербау (будинку фюрера, – Ред.) — саме тієї будівлі в Мюнхені, де була підписана угода. Зараз це Університет музики та виконавського мистецтва. Також приділяється величезна увага деталям – від точних костюмів того часу до старовинних автомобілів, які заповнюють вулиці, червоних нацистських прапорів, що прикрашають будівлі, машин та уніформи. Тут все показано точно та чесно, згідно з часом.
Фільм вписується у межі свого жанру. У ньому є рядки на кшталт: Чи говорив хтось із чехами?, зловісне зображення Гітлера, вражаюча деталізація періоду і морозна кольорова палітра. Почасти фільм нагадує Війну струмів із Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі. Але історія у картині Швахова демонструє значно цікавіший історичний період, що нагадує такий собі політичний трилер із необхідною напруженістю та високими ставками.
Мюнхен. На порозі війни – це історія про те, як люди намагаються стримати обраного лідера-популіста, який відкидає загальноприйняті правила у своєму прагненні влади. У фільмі змішуються факти й вигадки, але його ідеї правдиві. Найстрашнішим елементом тут є те, наскільки деякі люди могли бути близькими до припинення війни ще до того, як вона почалася.
