Мінімалістичний погляд Коена на п’єсу Шекспіра: рецензія на Трагедію Макбета

Трагедія Макбета
Джерело: Apple TV+

На платформі Apple TV+ вийшла нова екранізація п’єси Вільяма Шекспіра Трагедія Макбета від Джоела Коена, який вперше знімав стрічку без співучасті брата Ітана. У головних ролях зірки Голлівуду – Дензел Вашингтон та Френсіс МакДорманд. На це тріо припадає десять статуеток Оскара, що є таким собі секретним кодом для номінації від Американської кіноакадемії.

Головна проблема цього матеріалу в тому, що на великому екрані до виходу Макбета Коена вже існувало понад 20 режисерських бачень трагедії. Щоб мати свою унікальність, Коен використав суворо чорно-білу картинку з домішками мінімалізму.

З огляду на потужний акторський склад у фільмі майже відсутні декорації, що дало змогу зосередити увагу виключно на виконавцях ролей. Водночас вибір чорно-білого зображення в епоху потужної комп’ютерної графіки був трохи ризикованим, але виправданим кроком. У такому підході є щось класичне та вінтажне, що водночас робить вічну класику сучасною та актуальною.

У фільмі чимало темношкірих акторів, що може бути незвичним для шекспірівської адаптації. Але версія Коена настільки плавно врівноважує це різноманіття, що воно зовсім не здається чимось новим. Або, скажімо, свідомою участю у перегонах із різноманіття за новими оскарівськими правилами.

Трагедія Макбета

Сюжет трагедії не потребує доопрацювання, тож Коен, який виступив сценаристом, майже його не змінює. Після зустрічі з відьмами, уособлення яких дивовижно зіграла маловідома 64-річна Кетрін Гантер, у Макбета (Дензел Вашингтон) з’являються великі амбіції щодо свого майбутнього. Його не менш амбітна дружина (Френсіс МакДорманд) підштовхує його до вбивства свого друга, короля Дункана (Брендан Глісон). Після цього він займає трон як новий король Шотландії.

Шекспірівські персонажі завжди складні, але водночас пропонують для акторів багато можливостей. Кожен крок, на який йде Макбет, щоб спершу захопити, а потім утримати трон, дедалі більше зводить його з розуму. Після перегляду Макбета у втіленні Дензела Вашингтона виникає думка, чому актору знадобилося так багато часу, щоб отримати таку роль? Його персонаж кмітливіший, але водночас він обмежує певні виразні моменти для максимальної ефективності.

Трагедія Макбета

Повертаючись до можливостей у творах Шекспіра на прикладі леді Макбет. Якщо героїня молода та прекрасна, як у фільмі Романа Поланські 1971 року з Франческою Анніс, то вона видається самотньою дівчиною з нереалістичним планом. Але якщо зробити так, як у Коена з Френсіс МакДорманд, то перед глядачем постає самовпевнена жінка років шістдесяти зі значно ймовірнішою пропозицію та присмаком зла.

У ранніх сценах МакДорманд передає цілу гаму емоцій від корисливої інтриганки до мотиватора, а завершує спокутуванням відчуття провини через співучасть у вбивстві короля.

А ось однією із найбільш виразних та пам’ятних у фільмі виступає якраз Кетрін Гантер, про яку ви, ймовірно, не чули, але, можливо, бачили у фільмі Гаррі Поттер та Орден Фенікса. Там вона зіграла сусідку Дурслів місіс Арабеллу Фіг. У фільмі Коена вона втілила трьох відьом, які розповідають Макбету про пророцтво, після чого й починаються основні події трагедії.

Трагедія Макбета

Подача монологу Гантер захоплює, а те, як вона викривляє своє тіло в перших сценах, – заворожує. Після перегляду ви переконаєтесь, що вона є тією самою темною конячкою в оскарівських перегонах на роль другого плану.

Ще один важливий учасник цієї картини – французький оператор Бруно Дельбоннель, який є п’ятиразовим номінантом Оскара. Свою роботу над проєктом він розпочав за кілька місяців. Разом із Коеном вони створювали візуальну естетику картини, зробивши її авангардною і водночас сповненою традицій та історії.

Це четверта картина, над якою Дельбоннель працював з Коенами (Балада Бастера Скраґґса, Всередині Л’юіна Девіса, а також сегмент дуету братів у Париж, я тебе люблю). Він вправно використовує всі можливості знімального майданчика, надаючи замкам простору та масштабності із великими порожніми коридорами. Ще одним чинником, який увиразнює важливі деталі, є освітлення у картині.

Трагедія Макбета

Макбет — це мрія про владу та спокусу, мрія, яку Шекспір розглядав з багатьох сторін — у Гамлеті, Отелло та кожному окремому сюжеті. Коен міг скористатися висловлюванням про те, що народу потрібні хліб та видовища та зробити свого Макбета чимось схожим на Гру престолів з усією його династичною кровопролитністю.

Натомість він перетворив своїх героїв на дорослих людей з тягарем відповідальності. У Коена за авторитетністю МакДорманд та Вашингтон більше схожі на воїнів із фільму Трон у крові Акіри Куросави 1957 року, ніж на романтичний середньовічний лейтмотив, як у популярних серіалах.

Трагедія Макбета — це подарунок для шанувальників повільного та гострого Шекспіра, а також рідкісне використання переваг мистецтва, які пропонує вік.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка