Вже цієї п’ятниці, 29 жовтня, глядачі побачать сотий випуск Дизель Шоу. Спеціально до ювілейної програми актори проекту поділилися своїми яскравими спогадами.
У кого порвалися штани на сцені, кому глядачі підказували слова, а хто став мамою після одного тематичного номера – читайте далі у матеріалі.
Перший вихід на сцену акторів Дизель Шоу
Минуло вже шість із половиною років з першого випуску Дизель Шоу. Як це буде? Як сприйматиме глядач? Чи сподобаються йому жарти? Подібні питання крутилися у голові кожного з акторів перед першим виходом на сцену.
– Це було дуже хвилююче. Серце вилітало з грудей. Хвилювання таке, що ти говориш слова та водночас чуєш, як стукає твоє серце, – згадує Вікторія Булітко.
Однак хвилювання було прописане й у самому сценарії. При цьому актори мали забувати слова та збиватися.
– Все було настільки правдоподібно, що наші друзі у залі навіть хотіли встати та підказати нам, хоч слів не знали, – розповідає художній керівник Дизель Студіо Єгор Крутоголов.
Відповідальна місія була у Євгена Сморігіна – ненароком розірвати червону стрічку, яку ніхто не міг розрізати. Але в історію Дизель Шоу на всі наступні 100 випусків увійшла його перша фраза на сцені.
– Я тоді сказав: Давайте просто почнемо наше Дизель Шоу! І з того часу у кожному випуску я кажу ці слова! Це вже стало традицією, – ділиться Євген Сморігін.
Перший вихід на сцену Яни Глущенко запам’ятався одним із найпопулярніших зараз її образів – дурнуватої білявки.
– Дуже добрий був номер. Я працювала у парі із Сашком, а Віка – з Єгором. Ми тоді ще не розуміли, які пари складуться далі, – каже Яна Глущенко.
А ось колегу Яни – Вікторію Булітко – глядачі запам’ятали завдяки її стегнам.
– Наш перший номер – діалог подруг із Мариночкою Поплавською. Я пам’ятаю, що була у сукні та туфлях на дуже високих підборах. Коли я виходила зі сцени, доволі активно виляла стегнами. Тому що так було швидше пересуватися. Через каблуки мої стегна рухалися по-іншому (сміється). Навіть глядачі мені потім про це написали, – зі сміхом згадує Вікторія Булітко.
Найулюбленіші образи акторів Дизель Шоу
Блондинки-коханки, чоловіки-алкоголіки, скандалістки, повії, чиновники, діти, бабусі та дідусі – у Дизель Шоу живуть різні персонажі. І за 100 програм кожен актор встиг приміряти сотні образів.
– Улюблений образ – це, звісно, баба Женя. Мені дуже приємно, що глядачі досі аплодують одразу після виходу бабусі на сцену. Значить, люблять її так само, як я. У цьому образі навіть за лаштунками я розмовляю та поводжуся, як бабуся. Усі зі мною спілкуються, як із бабусею. Дякую чудовому художнику по гриму Ірі Беліній за створення цього образу. Наші бабусі різні: із різними зачісками, одягом. Але мені подобається саме проста, старенька бабуся з палицею, – розповідає Євген Сморігін.
Цікаво, що улюблений образ Єгора Крутоголова теж жіночий.
– Це жінка з програми Від джерел до джерел та номер про особливості української мови, – згадує Єгор Крутоголов.
А ось красуня Яна зізналася: любить грати страшненьких.
– Насправді я люблю грати некрасивих. Точніше – гострохарактерних. Ролі, де можна покривлятися по-доброму. Втомилася я від образу красуні. Дуже люблю своїх кумедних училок, – ділиться Яна Глущенко.
Вікторія Булітко також має пристрасть до характерних і не дуже симпатичних персонажів.
– Єфросинія Кіндратівна Кадик – цей образ чомусь сподобався. Шепелява дівчина, яка шукає свою долю, потрапляє у смішні ситуації. Він мені дуже запам’ятався. Але похвалитися ним я не можу. Можливо тому, що це не дуже складно щодо перевтілення для актора – шепелявити, зафарбувати чорним зуб. Складність в іншому – бути максимально негарною, – каже Вікторія Булітко.
Які номери стали знаковими та найскладнішими для “дизелів”
Для самих акторів деякі сценічні номери стали пророчими, а часом змушували серйозно понервуватися. Наприклад, Яна Глущенко після мініатюри про вагітних сама стала мамою.
– 2016 року у нас був новорічний випуск, і ми ставили номер про пологовий будинок. Я казала: Народ, обов’язково хтось із дівчат завагітніє. І цей хтось – я, – сміється Яна Глущенко.
А от Євген Сморігін із жахом згадує номер, у якому він практично весь час перебував на сцені сам.
– Одна справа, коли партнери поряд – підкажуть, допоможуть, а тут все від однієї бабці залежить. Було страшно, але баба Женя мені допомогла та впоралася! За що їй велике спасибі. Ми цей номер навіть взяли у тур! – зізнається Євген Сморігін.
Єгора Крутоголова свого часу змусив понервувати Тарас Шевченко. Точніше – образ, у якому актор з’явився в одному з номерів.
– Бо відчував велику відповідальність за важливу історичну особистість, граючи яку не можна було припуститися помилки, – пояснює Єгор Крутоголов.
А якщо й припустився якоїсь помилки – можна викрутитися. Олександр Бережок каже, що у кожному концерті є з десяток моментів, коли щось йде не за сценарієм і акторам миттєво доводиться обігравати ці ситуації.
– Порвалися штани, впала штанга, щось покотилося, вимкнувся мікрофон. Історій таких мільйон, – ділиться актор.
У турах акторам іноді допомагає глядач — це відчула Вікторія Булітко. На одному з концертів вона виконувала пісню разом із Мариною Поплавською. Віка згадує: текст знала напам’ять, адже неодноразово грала цей номер. Але у момент виступу перед очима актриси виявився “чистий аркуш”.
– Мені допоміг чоловік у залі – він підспівав продовження цієї пісні. Настільки добре глядачі знають наші номери, і це дуже круто, – радіє актриса.
Історії траплялися різні. Але однаково складно всім даються номери, присвячені Марині Поплавській. Ніхто з акторів не може стримати сліз.
– З усіма ролями можна впоратися. А з болем та спогадами — це неймовірно складно, – ділиться Яна Глущенко.
Що б сказали собі “дизелі” 100 програм тому
Єгор Крутоголов: 100 програм тому я сказав би собі: Наберись терпіння ще більше, ніж набрався зараз. Буде складніше, ніж ти думав, але воно варте того!
Яна Глущенко: 100 програм тому я сказала б собі: Люба моя, непогане життя вимальовується. Цей проект змінить твоє життя: ти станеш мамою, у тебе буде сім’я!
Олександр Бережок: 100 програм тому я знаю точно, що дуже хвилювався та хотів, щоб цей продукт і сам наш колектив існували дуже довго. І не віриться, що стільки часу минуло. 100 разів, щонайменше, ми зробили людей щасливими.
Євген Сморігін: 100 програм тому сказав би собі те, що скажу ще на 100 програм уперед: Ну… з Богом!
Вікторія Булітко: Я сподіваюся, що у нас залишатиметься той самий запал, який у нас є. Наші автори будуть писати ще краще. Ми гратимемо ще яскравіше. Сил і запалу вистачатиме. Можливо, через 100 випусків наші діти гратимуть дорослих. Наприклад, Льошка Сморігін зіграє мого молодого кавалера.
