Український музикант та фронтмен гурту Антитіла Тарас Тополя розповів про життя на фронті, полон, страх та чому плакав востаннє.
Співак відмовився прямо відповідати на запитання, чи він стріляв у живу людину.
– Філософія групи Антитіла на цій війні – це не лише моє бачення світу. Ми тут працюємо як парамедики, і наше завдання – рятувати життя. Але ми маємо зброю, можемо і вміємо ним користуватися при потребі. За чотири місяці війни такі випадки були, – зізнався Тарас.
Тополя розповів, що робитиме, якщо потрапить у полон.
– Я молю Бога, щоб цього не сталося ні зі мною, ні з моїми друзями та музикантами гурту Антитіла. Я не вдаватимуся до деталей, але напевно це жахливо. Я думав над тим, чи можу я вбити себе – я не знаю, – додав артист.
Тарас додав, що на фронті замість страху є відчуття того, що організм постійно у тонусі. Є постійно тривога, і в цьому стані захисники постійно перебувають. Артист розповів, коли плакав востаннє.
– У перший тиждень війни ми готувалися до атаки. Наш підрозділ разом із Нацгвардією захищав аеропорт Жуляни, і ситуація почалася нагнітатися. Складалося враження, що ця ніч могла бути останньою. У мене тоді з’явився комок у горлі – як добре, що в цей проміжок часу у нас таке військове керівництво, – додав Тарас.
