Вже 14 жовтня на телеканалі ICTV відбудеться прем’єра гостросюжетного бойовика Брюс з Дмитром Малковим у головній ролі.
В ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Дмитро розповів про особливості серіалу, зйомки та особисте життя.
– Дмитро, серіал має красномовну назву. Зізнайтеся, рівнялись на голлівудське кіно?
– Та кількість гонитв, яку ми відзняли у серіалі Брюс, передбачає міні-Форсаж по-українськи, це точно (посміхається). Але це оригінальна історія, написана українськими сценаристами. З голлівудським кіно у нас хіба що рівень реалізації схожий.
Ми використовували круту техніку, максимально наповнили сцени бойовими постановками, щоб зняти справжній насичений бойовик. Майже на кожній робочій зміні у нас були трюки, погоні на мотоциклах і автомобілях, інші складні постановки.
– Складно було зніматися в такому режимі?
– Безумовно! Але у мене і до зйомок була хороша підготовка – я вмію битися, володію зброєю, кермую мотоциклом, авто, знаю східні бойові мистецтва. Ще у нас була підготовка з каскадерами. Головне, витримати щодня по 12 годин роботи у посиленому режимі. Адже часу для знімання було небагато.
– У вас великий режисерський досвід, і Брюс – ваша перша головна роль у кіно. Для дебюту ретельно вибирали роль?
– Не скажу, що прямо вибирав роль. Я, як і всі актори, проходив кастинг. Раніше у мене вже були невеликі ролі у серіалах, а в Брюсі зіграв головну партію. Опинитися в центрі історії – хвилююче та приємно, особливо коли ще й такий жанр пацанський. І ще у такій крутій подачі.
– Чим же серіал буде особливим?
– Якщо говорити про Брюса як про телевізійний продукт, то у нього буде не властива нашим телевізійним продуктам якість. Це якісне кіно. Тобто конкретно у телевізорі виходить кінопрокатний фільм. Як на мене, це кінопрокатна історія.
– Може бути, що серіал вийде на великі екрани?
– Я бажаю нашій історії вийти на широкий екран, тому що вона знята для нього. Вона на вигляд добротна, вона смачна, вона видовищна. Те, що й повинно бути в кіно.
Ми в кіно навіщо ходимо? Вражатися. На великому екрані максимально все побачити, розглянути, зануритися у цю історію. І з усіма разом, на одному човнику потрапити у крутий світ.
– Ви будете дивитися Брюс?
– Звісно! І всією сім’єю. Я не з тих акторів, які через принципи або забобони не дивляться свої роботи. Або не переглядають відзняті сцени на плейбеку на майданчику. Я хочу взяти фідбек для себе. Дивлюся на себе не задля самомилування. Дивлюся на те, щоб побачити героя, те, як я дію.
– Дружина-акторка не допомагала під час зйомок?
– Вона мене підтримувала та надихала. За фактом, вона і є мій стимул творити та рухатися далі по життю. Це і є її головна допомога та підтримка. За що я її дуже люблю та ціную.
Ми з нею не залазимо у роботу один одного, хоча й працюємо на одному полі. Часто кажуть, що спільна справа стає приводом для конфліктів, але нас тільки згуртовує.
– І ви ніколи не сваритеся?
– Неможливо уникнути конфліктів. Головне, вміти з них виходити. У нас були складні періоди у стосунках, але ми все пройшли.
– Як ви вирішуєте конфлікти?
– Вмикаємо усвідомленість. Вмикаємо розуміння, що ми любимо одне одного, що ми не чужі люди. І що не можемо зі своїми принципами і конфліктами йти далі. Так ми можемо один одного поранити.
– Хто найчастіше робить перший крок після сварок?
– По-різному. Залежно від того, хто накосячив (посміхається). Хто може визнати це, хто на момент сварки ближче до усвідомленості. Але, буває, той, хто не винен, може все одно піти першим, допомогти другому, вирішити питання. Тому що визнати провину складніше. Втім, як би там не було, ми завжди вирішуємо конфлікти. Ніколи такого не було, щоб ми не мирилися.
– Примиритися допомагає розмова, чи й подарунками доводилося загладжувати провину?
– Перш за все – це коннект. Коли ми просимо один у одного пробачення, визнаємо свою неправоту, пояснюємо одне одному, чому так сталося. Взагалі, діалог – запорука успіху подружніх пар. Потрібно розмовляти. Чому? Тому що люди розуміють, чого вони хочуть разом. Мовчання незрозуміле.
Звичайно, у нас є у всіх екстрасенсорні здібності, але їх треба: а) розвивати, б) все одно треба доуточнювати (сміється). Щоб не додумувати зайвого, потрібно просто сказати: Мала, ти подумала не те.
– Ви говорите, що переживали непрості періоди? Які?
– Так, був такий період, коли ми були на межі розлучення. Але, знову ж таки, ми разом, усвідомлено вирішили цю проблему. Ми просто розуміли, що, якщо розійдемося, що далі? Нічого. У нас був складний період, коли ми багато втратили, а розлучившись, ми втратили б ще й одне одного.
А це найголовніше. Іноді потрібно буквально “залишитися голим”, щоб зрозуміти: те, що у тебе є – це найголовніше. Не у матеріальному річ, не в успіху навіть, а у тому, що поруч зі мною моя жінка. Ми були одні, у нас не було нічого. Але ми разом, наші діти і батьки всі живі та здорові. І, в принципі, це найголовніше.
