Українська акторка Ірма Вітовська, яка зіграла одну з ролей у комедії Найкращі вихідні, поділилася своїми враженнями від знімання, а також тим, як проходив підлітковий вік.
Про своє бунтарство та амбіційні плани на український кінематограф вона розповіла в інтерв’ю Фактам ICTV.
У новій комедії глядачі побачать Ірму в домашньому халаті та з рушником на голові, проте цей образ не заважає їй транслювати впевненість та стійкість. У Найкращих вихідних розповідаються чотири новели. В одній із них підліток Аліса (кінодочка Ірми) вирішує наперекір матері поїхати до Києва, щоб зустрітися зі своїм недолугим батьком-рокером.
– Чимало українців пам‘ятають вас як частину молодіжної культури, а зараз ви вже граєте маму, що намагається вберегти доньку від дурнуватих вчинків. Як вам таке?
– Нормально. Я вже мама, у мене є багато кіносинів та кінодочок, і от зараз у мене з’явилася ще одна кінодочка, дуже симпатична. Я люблю, коли в мене гарні діти, вони у мене всі гарні.
Я намагаюся кожну маму зробити різною, тож одразу запитала в режисера, в якому регіоні живе ця мама, яка у неї соціальна історія, які цінності – і ось такий персонаж у нас народився.
І з огляду на те, що мама хоче вберегти доньку від повторення своєї долі, від цього і вибудовується вся історія стосунків. Усе закладено в сценарії. Моя справа – втілити ту маму, яка буде відрізнятися від інших. Власне, у цієї мами є й обережність, і хвилювання, і бажання відвернути доньку від повтору своєї романтичної історії, яка закінчилась драматично.
– А яким ви були підлітком?
– Різним. Дуже лояльним, та був також період дурнуватої крові, під‘їздної лірики, як я його називаю. Складним певний час, протестним – ну, тому що я була підлітком за часів 80-х та 90-х, а це зовсім інша історія. Руйнування однієї системи, перехід в іншу, пошуки себе, свого призначення. У сучасних підлітків все геть по-іншому.
– Тобто щось схоже на Алісу було — під‘їздна романтика?
– Під‘їздна романтика, сміливість, авантюризм. Так, звичайно, це все було (сміється).
– А що ви думаєте стосовно сучасної молоді?
– Мені здається, що вони дуже амбітні та самобутні, страшенні індивідуалісти. Але, попри все це, мені здається, що їм не вистачає стержнів, немає прив‘язки до батьківщини. Не у всіх, звісно, але хотілося б цю історію зацементувати: хто вони та для чого вони тут, де живуть і в який час.
Мені не вистачає їхнього включення в історію — того, що ми робили протягом десятиріч, знаходячи місце для себе і своєї країни.
Хотілося б від них більше активності, але без втрати індивідуальності та бажання проявляти себе як лідерів. Тоді ми зробимо країну-казку. Вони все для цього мають, просто потрібен поштовх — бах, і включення амбіцій.
– Щодо амбіцій. Ви маєте неабиякий багаж досвіду роботи в кіно та театрі. Вам цей досвід допомагає чи доводиться кожного разу притиратися?
– Я притираюся до кожного нового персонажа, до колективу. І головне для мене – діалог з режисером, та звичайно, із партнерами – разом можна втілювати неймовірні речі.
Це пінг-понг: кожен партнер – твій успіх. Потрібно вміти чути одне одного і рухатися в одному напрямку. Але що стосується досвіду – так, він набирається. Якщо подивитись на свої роботи 20 років тому, то я, звісно, бачу, що є певний рух, і він позитивний.
Проте слід розуміти, що перша успішна роль у молодому віці – лише початок, далі треба пахати ще більше, та намагатися не повторюватися, шукати себе.
– Українське кіно сьогодні – це про несподівані зміни, а ви, у прямому сенсі, були частиною нового українського кіно та культури. У вас був досвід зйомок у першому україномовному серіалі. Як ви оцінюєте розвиток кінокультури зараз? Чи є принципові зміни? Чого б вам хотілося бачити більше?
– Я бачу, що ми дуже ростемо в якості, про що, зокрема, свідчать численні перемоги на фестивалях, які проходять останніми роками. І те, наскільки часто у нас з‘являються нові імена – режисери, сценаристи. Усе вже працює, як годинник.
Головне — щоб це не зупинялося. Я вважаю, що така країна, як Україна, повинна мати у світовому кінематографі своє дуже чітке вікно можливостей. Але навіть зараз, коли кожен новий фільм стає більш успішним, ніж минулі – усе тому, що вже є фінансові можливості та напрацьовані м‘язи. І дуже хочеться не забувати жодного кінематографіста, який працював у стагнаційні часи, адже без них нічого б не відбулося. Вони передавали цей досвід, свої знання, культурний код. Тому я аплодую кожному кінематографісту, який на цій території створював щось своє.
Ми не повинні забувати, попри складні часи, слабкі картини чи простої, про жодного з них. За їхніми іменами стояла велика праця і надія. Усе це, врешті-решт, спрацювало – ми ростемо все більше, це їхня заслуга!
– Ви відчували, що Леся + Рома – нова річ для Україні?
– Я була дуже щаслива, що цей серіал таки спрацював. Завдяки йому вдалося зруйнувати певні міфи в головах відносно урбаністичної української мови, вивести її у побут. Вона почала сприйматися значно легше.
Ми посунули сприйняття мови як протокольної, формальної, архаїчної та перетворили її на живу, міську і справжню. Я бачила реакцію на сході і півдні України – мені не дозволяли переходити на російську у форматі: ну, не говори так, будь ласка! Леся + Рома – прорив щодо зняття певних антипатій, упередженого ставлення, міфів.
Вважаю, що тут треба поаплодувати всій команді, яка зробила цей продукт. Тоді я сподівалась, що той час, в якому ми живемо зараз, настане раніше.
Але так склалося, що він все-таки настав трішки пізніше – тепер, коли є багато чудових проєктів. Хочеться мати їх якомога більше, у різних жанрах. Щоб кіно стало жити в усіх прошарках суспільства.
– Дуже амбіційно!
– Амбіційно! Чому б не ставити великих планок? Якщо нікуди не рухатися, можна просто сісти і вдовольнитися тим, що є. Переконана, ми знімемо ще не одну оскарівську історію.
– Як вам працювати з режисером Владом Климчуком?
– Перший раз ось, бачите. Тепер я буду відгукуватися на умніца, молодець (сміється). Ні, насправді він дуже позитивний та впевнений: вражає те, як він чує, як він бачить. Думаю, що це початок його великого шляху. Щиро бажаю йому успіху.
– Якими мають бути найкращі вихідні?
– Такими, як ви їх відчуваєте — у кожного вони різні. Хтось любить на риболовлю, хтось любить з дітьми. Я люблю нічого не робити, люблю лежати і насолоджуватися цим (сміється).
Найкращі вихідні 2022
Комедія Найкращі вихідні розповідає кілька історій абсолютно різних людей, які просто хочуть щастя у цьому світі. На організатора фесту Ольгу (Дар’я Петрожицька) чекають напружені робочі дні. Тому на побачення з німцем, який примчав до неї, часу немає. Кар’єристка Міра (Наталія Бабенко), яка приїхала до Києва, шукаючи роботу, загубить там рідного брата.
Юна одеситка Аліса вирушила на фест, щоб знайти свого батька, а чотири товариші хочуть наймасштабнішої парубоцької вечірки.
Вся комедія проходитиме під хіти від кількох українських артистів.
