Разом із компанією ми вирушили до одного з найдавніших міст у світі – Луксору.
Дорога від Хургади до Луксора займає близько 3,5 годин. Аби вдосталь погуляти містом, виїжджати доводиться о 5 ранку.
Цікаво, що через 1,5-2 години всі водії роблять вимушену 15-хвилинну зупинку біля одного з придорожніх кафе. На наше прохання не зупинятися, аби не втрачати даремно часу, гід пояснює, що водієві обов’язково потрібен невеликий перепочинок.
Тож допоки наш водій відійшов випити чаю, помічаємо біля автобусу дівчат, що пропонують фото з віслюком і козеням. Це діти бедуїнів. Вони щодня виходять сюди з тваринами, щоб заробити гроші.
Дорога до Луксору. Вид із вікна автобуса.
Недалеко від Луксору, на березі річки Ніл, розташоване місто Кена. Всі туристичні автобуси, що прямують до Луксору, його проїжджають. До слова, Кена є потужним транспортним вузлом Єгипту.
Туристичний автобус тут не зупиняється, тож розгледіти місто нам вдається лише з вікна.
Дуже впадає в око манера єгиптян переходити дорогу. Власне вони це роблять, де їм заманеться.
Тим часом із вікна видніється мечеть шейха Ель-Кенаві – одна з найкрасивіших пам’яток у країні.
Ну і на озброєних чоловіків тут неабияк звертаєш увагу. Всі дороги в Єгипті охороняють, тому подібна картина викликає подив тільки у туристів. Насправді чоловіки спокійні, жодної загрози від них не йде. Така вже в них робота.
Нарешті дістаємось Луксору. Місто є одним із найдавніших у світі та знаходиться на місці давньої столиці Єгипту – Фів.
Річка Ніл ділить Луксор на дві частини: місто живих (тут мешкали фараони та будували молитовні храми), а також місто мертвих (де розташовані похоронні храми та гробниці).
Першим у програмі Луксора став Карнакський храм. На вході до музею вкотре проходимо через металеві рамки та здаємо на перевірку сумки. Безпека – перш за все.
Карнакський храм – комплекс храмових споруд, що складається з 33 храмів і зал. Тривалий час це місце було головною святинею єгипетської держави.
Вхідні ворота-пілон, що ведуть всередину комплексу.
Комплекс будували різні фараони протягом півтори тисячі років. Кожен із них намагався змінити та доповнити комплекс – перебудовували храми, а написи на стінах стирали та переписували заново.
Найбільш видатними творцями Карнакського храму були Тутмос I, Тутмос III, Хатшепсут, Аменхотеп III та Рамсеси I, II и III.
Алея бараноголових сфінксів перед храмом.
Перед головним входом у Карнакський храм стоять масивні пілони – ворота у формі усіченої піраміди.
Пройшовши пілон, нарешті потрапляємо на територію самого комплексу. Такий вигляд він має зсередини.
Барельєфи на стінах.
Одне з найвеличніших місць у храмі – колонна зала з барельєфами, збудована Рамсесом ІІ.
134 колони, на яких зображено сходження фараонів до богів. Колони розташовані у 16 рядів і утворюють своєрідний коридор.
Колони настільки масивні, що власноруч обійняти їх не вдасться, для цього знадобиться 6 осіб.
Гранітні 30-метрові обеліски були закладені за наказом жінки-фараона Хатшепсут. На фото нижче – уламок зруйнованого обеліску.
На півдні храму розташоване Священне озеро, на березі якого встановлена гранітна колона з величезним жуком-скарабеєм. За легендою, цей жук здійснює бажання. До прикладу, якщо обійти жука-скарабея 7 разів за часовою стрілкою, будеш здоровим і щасливим, а 8 кіл – допоможуть завагітніти.
Поки гуляємо по території храму, натрапляємо на таємничого араба. Він водить нас лабіринтами руїн, обіцяючи показати щось таємниче та варте уваги.
Зрештою опиняємось у віддаленій кімнатці з розписаними стінами. Чоловік наполегливо бере за руку та тре зображення скарабея на стіні, прикладаючи згодом руку до серця.
Повторює трюк 3 рази, а коли бачить, як ми направляємось до виходу, просить гроші.
Виявилося, що нічого цінного в тому ритуалі не було. Тож більше на подібні “сюрпризи” ми не велися.
На виході з храмового комплексу помічаємо сувенірні лавки. Традиційний єгипетський асортимент – сфінкси, піраміди, фараони.
Оскільки Ніл ділить місто на дві частини, потрапити на інший берег Луксора туристам пропонують по воді. Те, що гіди називають круїзом по Нілу, насправді – 5-хвилинна переправа на моторному човні. Проте усвідомлення того, що пливеш однією з найдовших річок світу, затьмарює інші враження.
Опинившись на іншому березі, їдемо дивитися колоси Мемнона — величезні 21-метрові статуї. Висічені з каменю майже три з половиною тисячоліття тому, колоси зображають сидячого фараона Аменхотепа III.
Було б дивно, якби і в цьому, насиченому туристами місці, не було сувенірів. Ось так скромно торговці виглядають клієнтів.
Та зрештою повернемося до фараонів. Найуспішнішою жінкою-фараоном Єгипту вважають Хатшепсут. Саме за її правління відбулося небувале процвітання і піднесення країни. Разом із тим, вона проявила себе як фараон-будівельник. Найбільш відомою пам’яткою архітектури часів Хатшепсут є її поминальний храм.
Поминальний храм цариці Хатшепсут розташований біля підніжжя скель. Саме тому здається, що він зовсім відокремлений від іншого світу. Цікаво, що від входу в музей і до самої будівлі храму курсують “паровозики” для туристів.
Будівля з колонадами споруджена на трьох терасах, з’єднаних пандусами. У давні часи на терасах був сад, а дорогу до храму супроводжували сфінкси.
На нижній терасі зображені основні події царювання Хатшепсут. Рельєфи другої тераси розповідають про життя жінки-фараона та про її божественне походження.
Малюнки на першому ярусі.
Малюнки на першому ярусі.
До речі, один із найвідоміших сюжетів на стінах – саме про народження цариці. За легендою, бог Амон з’явився у покої матері Хатшепсут, під виглядом фараона Тутмоса I. Гід пояснює, очевидно, що розповіді про божественне походження Хатшепсут були її прагненням утвердитися на троні. Саме для цього її зображення у храмі також наділені переважно чоловічими рисами – цариця зображена в чоловічому одязі та з бородою.
Третій ярус храму був призначений для проведення ритуалів.
Тут же, у місті мертвих, неподалік від храму Хатшепсут, розташована Долина царів.
Загалом у Долині царів понад 60 гробниць, серед яких – усипальня Тутанхамона. Гробниці “вирублені” у скалах і збудовані за подібним принципом: спуск у глибину, що закінчується кількома кімнатами. На стінах і стелі – яскраві кольорові зображення про життя та подвиги покійного.
Наша програма екскурсії передбачала відвідування тільки трьох гробницть. Проте більше розчарувало те, що фотографувати тут заборонено. На вході до музею є камери схову, тож за необхідності лишити телефон чи фотоапарат можна там.
Поїздка до Луксору була дуже насиченою, а через майже 8-годинну дорогу вона виявилася дуже складною. Попри це, перенестися бодай на один день у місто, в якому зосереджено 2/3 усіх монументів світу, справді варто. Близько $70 за денну екскурсію перенесуть у місця, про які досі доводилося читати лише у книгах з історії.
Читайте: Відпочинок у Єгипті: Московська шкіра, Максим Галкін і 200 грн за стейк із верблюда
До слова, раніше біля берегів Нілу в Єгипті відкопали місто, якому 7 тисяч років.
Дякуємо за організацію прес-туру в Єгипет компанії .
Тури в Єгипет запитуйте в турагенціях вашого міста або шукайте на сайті .