Перші враження
Перше, що зустрічає в Сінгапурі – це аеропорт Чангі. Після цієї поїздки в моєму “хіт-параді аеропортів” він номер один. Тому що там виходиш і одразу розумієш, що прилетів до країни, у якій звикли до високих стандартів життя.
Одразу ж пальми, красиві рослини, натуральний дощ у якихось закритих скляних будівлях. Від літака йдеш не у бетонних тунелях, а в садах, оранжереях, по м’яких застелених килимах.
У Сінгапурі одразу в аеропорту тобі дають зрозуміти – тут треба акуратно поводитися, щоб своєю незграбною поведінкою не образити когось або не завдати образи ненароком. Тому що тут у всьому високі стандарти.
Соціальна організація
Одразу в аеропорту тобі дають зрозуміти – тут треба акуратно поводитися.
Рівень доступу людей до суспільних благ у Сінгапурі просто вражає. Громадський транспорт ходить за розкладом. З одного боку, це можна побачити і в Європі, а з іншого – для нього виділена окрема смуга, по якій ніхто не їздить: ні машини, ні навіть таксі. Заходиш – автобус чистенький, з кондиціонером, з музикою. Зайнято всього кілька місць, і ти в будь-який час дня сідаєш у вільний абсолютно транспорт.
Крім цього, ще метро знаходиться під всією державою-островом, канатні дороги ведуть на острів Сентозу, монорельси прокладені – вибирай що хочеш! Дуже зручно і комфортно користуватися тим, що має належати і належить суспільству. Те ж стосується і доступу до різних культурних і шоу-програм.
Наприклад, там знаходиться сад орхідей, в якому ввечері відбувається таке шоу, як ніби ти потрапляєш у фільм Аватар. Запалюються вогні, світяться дерева, якісь містки, переходи… Нереально красиво. Хочеться навіть себе вщипнути, щоб повірити, що це не сон.
О 20:15 у них закінчується це шоу і о 21:15 на відстані 3 км на Марина Бей починається лазерне шоу фонтанів у затоці. Люди приходять, дивляться, немає ніякої тисняви, ніхто не димить. Хоча оголошень про те, що, мовляв, “поводьтесь як люди”, я не помітив (посміхається).
Інфраструктура
У Сінгапурі недороге таксі, але не виникає потреби ним користуватися, тому що там відмінно налагоджена робота громадського транспорту. Він комфортний та інтуїтивно зрозумілий – одразу розумієш, куди і в який бік що поїде. Та й уся інфраструктура міста зручна, там усе логічно.
Готелі знаходяться у своєму місці. Вони є в будь-якій частині міста, але дорогі – біля затоки, як годиться. Якщо потрібно знайти дешевше – вони будуть трохи далі від центру. Ціни – від 100 до 1000 доларів за ніч. Причому, в кожному готелі дуже розумна градація за розселенням. Якщо це верхні поверхи, вони коштують дорожче, ніж нижні.
Тобто в Сінгапурі у залежності від бюджету ти можеш вибрати собі відповідний варіант. І всюди буде без якихось проблем, нормально, доступно і комфортно.
Безпека
Країна займає перше місце в світі з безпеки, а столицю Сінгапур називають найбезпечнішим містом. Злочинності немає взагалі. Я не раз спостерігав таку картину – приїхали якісь хіппі, розташувалися на перехресті, гітари дістали, випили вже, пляшку в сторону кинули. Думаю – о, зараз почнеться. А тут раз – і поліція приїхала. Миттєво зреагували. Причому не треба нікому дзвонити і викликати.
Найбільшу кількість камер на душу населення встановлено саме у Сінгапурі.
Усе видно на камерах загального доступу, що на стовпах. Крім них, напевно, є ще приховані камери від терористичних загроз. Тому що в Сінгапурі у процесі становлення держави теж були теракти, і були ті, яким запобігли. Думаю, там є і камери, які ідентифікують людей. Я навіть собі таку розвагу знайшов – своїм досвідченим поглядом намагався вирахувати, де камера захована, а куди я б сховав ще. Знаходив, звичайно. При тому, що для всіх камер у держави різний рівень доступу, тому деякі не видно.
Автомобілі та податок на розкіш
Там є, звичайно, дуже розкішні машини. Бачив я і Bentley ексклюзивної збірки, Ferrari кілька. Але найчастіше їздять на машинах простого класу, в основному на японських. І цьому є пояснення. У принципі країна-то багата, але машина при тому рівні сервісу і транспорту в принципі не потрібна, тому і визнана там предметом розкоші. І об’єктивно це так.
Тобто у тебе є вибір – ти можеш користуватися будь-яким видом транспорту досить недорого або можеш порозкошувати і вивезти друзів погуляти – тоді купуй автомобіль. А якщо це предмет розкоші, до нього і підхід відповідний, як до розкоші. Найдивовижніше, що платити за неї треба ще до придбання цієї розкоші.
Немає тисняви, ніхто не димить. Хоча оголошень, мовляв, “поводьтесь як люди”, я не помітив.
Система така: якщо ти хочеш купити автомобіль, то спочатку потрібно купити право на нього. Тому кожен місяць із першого по сьоме число відбувається закритий тендер, на якому ти заявляєш своє бажання і пишеш суму, за яку ти готовий купити це право – від 1000 до 5000 доларів.
Це право разом із тобою може захотіти купити ще 100-1000 чоловік, а може і хтось один. Потім настає 8 число, відкриваються списки – і ти можеш подивитися, які суми в цьому місяці були заявлені на купівлю “твого” автомобіля. Якщо пощастило, йдеш вибирати авто.
Але спочатку платиш всі податки. Дороги там платні в основному, і за них ти платиш на рік вперед збір. Заявляєш маршрути, де живеш, куди будеш їздити. Усе це обчислюється і тобі призначають суму дорожнього збору. Це перше. Тобто ти: 1) купив право на автомобіль, 2) заплатив всі податки, 3) заплатив суму автомобіля.
Потім настає другий етап податків – це податок на розкіш. Він становить 140% вартості автомобіля. Після нього митний збір – 31-37%. (оскільки в Сінгапурі не роблять автомобілів, він буде завезений). Потім реєстрація, ти заплатив за неї. І на коло виходять величезні суми грошей.
Зарплати
Сьогодні в Сінгапурі чиновники отримують не нижче 5 тисяч.
Це щоб не було корупції і щоб його можна було покарати – посадити у в’язницю або розстріляти за те, що він візьме хабар. Тому рівень зарплат досить високий. Якщо у тебе є надлишки, ти можеш купити автомобіль. Право на автомобіль тобі дається на 10 років. Ти можеш спочатку зібрати і потім ним скористатися, або взяти кредит у банку і віддавати.
Але завдяки цим принципам знищується вся ця армія чиновників, яка ходитиме з лінзою і вдивлятиметься, мовляв, ти все заплатив або не все? Декларацію тобі треба чи не треба показати у кінці року? У Сінгапурі цього не відбувається. Тобто до того, як зробиш покупку, спочатку державі все оплати, а потім на машину вистачить або не вистачить – не наша проблема. Цікавий підхід. Але наша держава, напевно, до такого ще не готова.
Ціни
За цінами Сінгапур, звичайно, одна з найдорожчих країн світу. Я порівнював не з Україною, а з Японією за продуктами, і ціни приблизно однакові. Вони лідери за продуктами харчування і багатьма іншими речами. Недалеко від нашого готелю був магазин Armani, в який я зайшов подивитися собі сорочку. У Німеччині я купив її за 35 євро. А в Сінгапурі приблизно така ж коштує вже 175 доларів.
