Всесвітній день бортпровідника відзначають 12 липня. Більшість людей думають, що це легка безтурботна професія, де працюють винятково дівчата модельної зовнішності. Однак існує багато підводних каменів.
Факти ICTV розпитали у бортпровідниці міжнародної авіакомпанії Дар’ї Коваленко, де правда, а де вигадки про їхню професію.
Бортпровідники багато подорожують. Міф чи реальність?
– Це безперечно так. Подорожі – невід’ємна частина роботи бортпровідника в авіакомпанії з міжнародними перельотами. Принаймні так було в доковідні часи, – розповідає Дар’я Коваленко.
За її словами, зазвичай рейси тривалістю понад 4,5 години – це лейовери. Це означає, що екіпаж залишатиметься в місці, куди він прилетів, від 24 годин і більше, щоб їх могли замінити колеги на зворотний рейс.
– Лейовери бортпровідники обожнюють, тому що для нас це означає, що можна побачити нові для себе куточки світу, не витрачаючи грошей на переліт і проживання. Нехай часто це лише доба, але зазвичай цього вистачає, щоб отримати нові враження від країни, – зазначає бортпровідниця.
Бортпровідник – винятково жіноча професія. Міф чи реальність?
– Зі свого досвіду можу сказати, що чоловіків бортпровідників менше, ніж дівчат, але вони є. На кожному рейсі приблизно 30% від усього екіпажу – чоловіки. Раніше я думала, що це більше жіноча професія, але ні – хлопці тут теж потрібні. Хоч ми і не розділяємо робочі обов’язки за статтю, завжди добре, коли є кому допомогти підняти важкий контейнер із водою, – з усмішкою розповідає Дар’я.
Стюардесою може стати тільки дівчина з модельними параметрами. Міф чи реальність?
– У всіх компаніях по-різному, всі виставляють свої вимоги з приводу якостей дівчат і хлопців. Це залежить від особливостей культури країни, де базується авіакомпанія, – зазначає бортпровідниця.
За словами дівчини, в Китаї бортпровідники відрізняються своєю стрункістю.
– Вимоги компанії або просто культурне сприйняття краси – не можу сказати. Але здебільшого скрізь на стандарти зовнішності звертають дуже мало уваги, – додала Дарина.
Вона зазначила, що у кандидата в бортпровідники має бути хороша англійська, комунікабельність, доброзичливе обличчя, відкритість і приємна усмішка.
– Так, є вимога до зросту: людина повинна дістати позначку в 2,20 метра рукою, стоячи навшпиньках. Тобто зовсім маленьких не візьмуть, але і високою для цього бути необов’язково. І ще потрібно, щоб індекс маси тіла був у нормі, – підсумувала Коваленко.
Бортпровідник – офіціант плюс адміністратор. Міф чи реальність?
– Ми любимо жартувати, що бортпровідник – це офіціант у небі. Але головна функція бортпровідника – це гарантування безпеки всіх на борту. Ми проходимо інтенсивне навчання не тільки щодо процедур евакуації, сек’юріті, використання обладнання на борту, а й надання медичної допомоги пасажирам та екіпажу, – ділиться дівчина.
Також стюардесам часто доводиться вирішувати конфлікти на борту літака.
– Бувають різні ситуації, наприклад, пасажир випив забагато алкоголю і створює дискомфорт іншим. Бували випадки, коли люди летіли через якісь трагічні обставини, як-от смерть близьких, і ми, як могли, забезпечували емоційну підтримку, – додала Дарина.
Бортпровідником стати дуже складно. Міф чи реальність?
– Влаштуватися бортпровідником не складно, достатньо тільки знати англійську мову, бути доброзичливим і, що не менш важливо, мати хороше здоров’я. Бо далеко не всі зможуть бути на ногах в нічні перельоти, плюс радіація, плюс брак кисню і вічно збитий режим сну. Університет закінчувати не потрібно, зазвичай авіакомпанія сама забезпечує навчання близько 2-3 місяців. Плюсом буде тільки наявність досвіду у сфері обслуговування, але у мене і його не було, – розповідає бортпровідниця.
Романтика на борту. Всі стюардеси мріють про пілотів, а пілоти – про стюардесу. Міф чи реальність?
– Ніхто не забороняє сприймати цю роботу як романтичну, особливість тут у тому, що у нас на кожен рейс різний екіпаж із бортпровідників та пілотів. Це чудово, що можна познайомитися з купою людей і, може, навіть знайти когось близького, – поділилася Дар’я Коваленко.
За її словами, 99% знайомств ні до чого не приводять.
– Ми працюємо разом, спілкуємося, розповідаємо одне одному про своє життя, можемо навіть вийти разом в іншій країні. Потім прилітаємо назад і більше ніколи не бачимося. Але природно, що є багато пар – стюардеса і пілот, куди без цього, – додала дівчина.
Чому варто обирати професію стюардеси
– Перше – подорожі. Нам надають знижки на перельоти своєю компанією, і деяких інших теж. Для себе і для родичів. Це не може не тішити. Бортпровідники одержують відносно хорошу зарплату, і залежить вона від кількості льотних годин. Для себе я знаю, що не змогла б одразу заробляти так, працюючи у своїй країні. А тут навіть відкладати виходить, – розповідає Дарина.
Також вона додала, що з плюсів – спілкування з людьми, яке дарує емоції та певний досвід. Однак це робота для екстравертів, а от для інтровертів – це буде каторга.
– Для мене з цією роботою люди стали ближчими: ти можеш поговорити з представником будь-якої нації, послухати їхні історії, дізнатися щось нове. Що вже говорити про те, скільки я дізналася про інші культури і країни, а до цієї роботи мої пізнання в географії були дуже плачевними, – сміється Дарина.
За словами дівчини, коли зустрічаються дві незнайомі людини однієї професії, то навряд чи вони будуть ні з того ні з сього одразу тепло одна до одної ставитися. Однак серед стюардес прийнято одразу починати спілкування на дружньому рівні, навіть попри вік.
– Якщо говорити про доковідний час, було круто, знаючи свій розклад на місяць, спланувати масаж у Бангкоку, пілінг у Сеулі, купівлю смачних авокадо в Австралії. Здавалося, що можна всюди дотягнутися рукою, все скрізь спробувати. Цього не вистачає, я це недостатньо цінувала, зараз рейсів набагато менше, а такі країни, як Австралія і Нова Зеландія, взагалі закриті.
Це чудова робота, звичайно, зі своїми плюсами і мінусами. Ти втомлюєшся дуже сильно, але твоє життя наповнюється фарбами і досвідом, – підсумувала Дарина.
День бортпровідника
День бортпровідника відзначають 12 липня. Вважається, що Всесвітній день бортпровідника цивільної авіації з’явився у 1928 році після виникнення відповідної професії у Німеччині.
Тоді на борт літаків почали брати чоловіків, завданням яких було забезпечення сервісу під час польотів. Їх називали стюардами. У 1930 році на борт літаків почали брати жінок, намагаючись таким чином залучити більше пасажирів.