Прикрашання ялинки в Україні
В Україну звичай прикрашати до свята ялинку прийшов із європейської святкової традиції, що з середини ХІХ століття побутував, переважно, у середовищі знаті.
Іван Франко на Гуцульщині записував матеріали про різницю різдвяних звичаїв панів та простого народу: “Пан ставить смереку, русин кладе сніп” (ідеться про різдвяний сніп (дідух), який вносили до хати і ставили на покуті на Святвечір).
За християнськими переказами, ялинка – це символ Дерева життя, яке стереже архангел з вогняним мечем, забороняючи грішникам повертатися до Едему. Різдво – це час сходження Бога на землю для того, щоб повернути людині втрачений рай, а зірка на верхівці ялинки символізує Віфліємську зорю, що сповіщала про народження сина Божого.
У православних святцях 1 січня – день Обрізання Господнього та день пам’яті одного з отців церкви святителя Василія Великого.
Перенесення дати святкування Нового року на 1 січня не вплинуло на зміст народних обрядів. Новоліття зустрічали після Різдва (25 грудня за старим стилем).
За народними переказами, Христос ходив і по українській землі. Тож свято Різдва об’єднувало людину і Бога, живих та померлих (яких поминали під час трапези), людей і тварин (яким виносили святкову вечерю), особу і колектив, “зшиваючи” докупи полотно буття, пошкоджене тривогами і страхами, горем чи злиднями.
Як українці зустрічали Новий рік
Новий рік наші предки зустрічали у гарно прибраній оселі, з ялинкою чи дідухом в залежності від статків господарів. Новий час, що мав наступити після свята, творився за участі самих людей, адже від їх поведінки у минулому році залежала доля майбутнього.
До свята готували не лише страви та напої, але й душу та тіло – молитвою та сорокаденним постом.
Вечір напередодні Нового року мав назву “щедрий”, “багатий”. М’ясо і ковбаси, холодець і тушкована капуста, печеня, смажена риба, налисники – чого тільки не було на святковому столі. Обов’язково у цей вечір крім куті готували пироги. Господар дому ховався за мискою з пирогами і бажав, щоб і наступного року родина мала таку саму гору пирогів.
Православна церква шанує у передвечір Нового року святу Меланію Римлянку, а 1 січня за старим стилем – пам’ять святого Василія Великого. За іменами святих ці дні отримали назву “Маланки” та “Василя”. На Бойківщині до свята навіть випікали спеціальні хліби – “Василі”. Повсюди в Україні побутував звичай вітати тезок святого.
Від хати до хати ходили щедрувальники (колись це були гурти дорослих чоловіків), вони обходити з піснями село та громадські посіви – на добрий врожай. Щоб родила нива, проводили по ній, ще засніженій, символічну борозну і засівали зерном.
У перший день Нового року засівали і в кожній хаті.
Популярними були народні новорічні вистави “Коза” та “Маланка”, участь у яких брали переважно чоловіки. Козу – тварину, що вважалася символом плодючості, зображав парубок у вивернутому кожусі з дерев’яним макетом голови тварини.
У виставі були також присутні: Дід, Баба, Лікар, Солдат, Єврей, Циган, Турок, Гончар та інші персонажі, які розігрували жанрові сценки. Роль Маланки – недоладної господині, котра не вміє нічого робити, так само виконував парубок, переодягнений у жіночий одяг.
Перший день Нового року вважався сприятливим для початку важливих справ, надавали також значення тому, хто першим увійде до хати. Вважалося, що першим має зайти чоловік, такий звичай мав назву “полазник”.
Бойкот ялинкам у 1916-1917
У 1916 році Священний Синод закликав бойкотувати ялинки, як традицію, започатковану у Німеччині – тодішнього ворога царської Росії у Першій світовій війні.
Йшла Перша світова війна, Російська імперія воювала з Німеччиною, тож царським урядом було заборонене все німецьке, як вороже, у тому числі й ялинки, за ініціативою московських попів.
Відтак, сто років тому, наприклад, у тодішньому Олександрівську (нині Запоріжжя) революційно-буремний 1917-й зустрічали без різдвяних ялинок.
Зважаючи, що у 1916 році ялинка була оголошена ворожою, люди на цьому “традиційному німецькому атрибуті” зекономили.
А ось до церкви напередодні Різдва на вечірню ходили всі, родинами.
Зважаючи на масове зубожіння того року, столи не валилися від їжі. Переважна більшість обмежувалась тим, “що Бог послав”.
Радянський Новий рік
Революція 1917 року принесла суттєві зміни у новорічні традиції українців. Одним із перших указів радянської влади у 1918 р. став декрет про перехід на григоріанський календар.
У 1582 році юліанський календар був реформований Папою Римським Григорієм ХІІІ і, попри численну опозицію духовенства, прийнятий католицькими країнами у кінці XVI ст., а протестантськими – у XVIII столітті.
Керуючись догматом про те, що юліанський календар більш точно відбиває біблійну історію, згідно з якою християнська Пасха не може передувати єврейській, православна церква не визнала календарної реформи і досі послуговується старим стилем, що має різницю з новим у 13 днів.
Таким чином народ переніс свої звичаї новорічного святкування на 14 січня за новим стилем.
Із приходом радянської влади Різдво було оголошено пережитком минулого, “шкідливим святом”, разом з ним під анафему потрапила і різдвяна ялинка.
У пошуках нових способів ідеологічного впливу на маси, радянські вожді з часом переглянули своє ставлення до різдвяного символу, і у 1930 році для дітей робітників було встановлено ялинку у Кремлівському палаці з “правильною” п’ятикутною зіркою на верхівці.
“Ялинкою” стали називати і самі новорічні свята, що їх організовували на підприємствах та в школах. З’явилися масові сценарії дитячих свят та їх обов’язкові нині персонажі – Дід Мороз, Снігуронька. У селянському ж побуті новорічні ялинки поширилися приблизно в 1960-х роках.
Читайте: В якому кольорі необхідно зустрічати Новий рік 2019
Звідки на новорічному столі шампанське
Шампанське – головний новорічний напій хоч і з’явився у ХVII ст. в Англії та Франції, а до України прийшов лише у ХІХ ст. У 1878 році в Новому світі (Крим) князем Л. Голіциним був заснований завод шампанських вин. Утім, українська знать напою не жалувала, надаючи перевагу рейнським винам, мальвазії, меду, добрій горілці, різним настоянкам – калганівці, анісовці і т. п.
Та навіть незаможні родини могли дозволити купити собі до свята трохи горілки, подати до столу різні домашні наливки – з вишень, терносливу, малини, чорниці.
Винайдена на початку 1960-х років радянськими виноробами технологія “шампанізації в безперервному потоці” дозволила здешевити цей напій.
Той факт, що саме це ігристе вино стало неодмінним атрибутом і символом новорічного свята, пов’язаний зі специфікою його відкорковування. Гучний виліт корка з пляшки нагадує постріл, а за традицією, що зустрічається у багатьох народів світу, і в українців у тому числі, саме пострілами, шумом у дні великих свят наші предки намагалися відганяти нечисту силу, щоб не зіпсувала свята.
Читайте: Віскі чи шампанське: який алкоголь підійде вам у новорічну ніч – ТЕСТ
Від благочестивої спокійної атмосфери зустрічі Різдва новорічне свято відрізнялося гамірним, шумним характером. У цей день дозволялися парубоцькі бешкети. Церква ж закликала вірян бути стриманими у святкових забавах, не зловживати спиртним, не переїдати, утримуватися від непристойних жартів.
Розуміючи, що в чомусь вони могли “передати куті меду”, учасники новорічних ряджень на Гуцульщині і нині після завершення свят йдуть до потічка, “щоб змити гріхи”.
Подекуди, духовенство знімає заборони на споживання скоромних страв мирянами в новорічну ніч, розуміючи слабкість людської натури, хоча православні мають тримати піст до 7 січня за новим стилем.
Наші предки вірили, що в ніч під Новий рік оновлюється небо і земля, небо буває в цей час відкритим, тому збуваються усі бажання, якщо встигнути опівночі їх подумки продумати чи побажати чогось хорошого іншим.
Раніше Факти ICTV підібрали кілька прикмет, як залучити удачу, кохання та гроші у новому році.
За матеріалами: Ethnography, Depo
Фото: zp.depo.ua