Ветеран російсько-української війни, захисник Донеччини та Київщини із позивним Вовк, учасник Марафону морської піхоти в США, стронгмен – усе це про нового ведучого програми Ранок у великому місті на ICTV2 Олександра Швачку.
В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV він розповів, якою бачить свою місію в медіа, чи хвилювався під час кастингу та як спорт творить дива й допомагає воїнам після поранень адаптуватися в цивільному житті та знайти власний шлях.
Сам Олександр у березні 2022 року втратив ногу на фронті, але це його не зупинило. Вовк наполегливо йде вперед і знаходить нові можливості для самореалізації та важливої соціальної місії.
Про Ранок у великому місті
– Ви станете першим ведучим-ветераном на українському телебаченні та власним прикладом надихатимете інших воїнів на шляху їхнього повернення до цивільного життя. Хто надихав вас?
– Передусім мене надихали мої рідні. Той фундамент, який вони мені заклали з самого дитинства, разом з учителями, викладачами. Звісно, надихали й такі самі бійці, які були поранені ще до повномасштабного вторгнення. Такі, як Вадим Свириденко (уповноважений президента з питань реабілітації захисників України, – Ред.). До речі, саме ця людина мене запросила на Марафон морської піхоти. Там я біг свої перші 10 км. Я йому дуже вдячний.
Фото з особистого архіву Олександра “Вовка” Швачки
Тому найкраща мотивація для того, щоби ветеран після важких поранень займався спортом, продовжував жити в соціумі, працювати, допомагати або й навіть продовжував службу в ЗСУ, якщо таке можливо за станом його здоров’я, це саме мотивація таких самих ветеранів.
– Медійного досвіду у вас до програми Ранок у великому місті не було, тож як наважилися спробувати себе у цій сфері. Чи були страхи або сумніви?
– Я вважаю, якщо є можливість, чому б не спробувати? Страхи свої подолав ще тоді, коли на мене уперше наводили об’єктив камери. Це можна порівняти зі зброєю, яка направлена на тебе. Але вже трішки адаптувався.
Я рекомендую абсолютно всім ветеранам, якщо у них на життєвому шляху з’являються якісь можливості для самореалізації, використовувати їх.
– Які відчуття були під час кастингу? Хвилювалися, що можете не пройти? Ким були ваші конкуренти?
– Я особисто конкурентів не бачив, але знаю, що хтось у цей період проходив кастинг. Звісно, трішки хвилювався, чи доля сприятиме, та я радий, що пройшов і докладу якнайбільше зусиль, щоб себе максимально віддати новому проєкту. Відкрию секрет, що пішов на проби завдяки Федерації стронгмену та проєкту Сильні України. Мене помітили, коли я давав коментарі на цих змаганнях.
– Проблем із раннім підйомом не буде? Ви взагалі сова чи жайворонок?
– Ви знаєте, я рано встаю. Але мені треба рано лягати для того, щоби рано встати й добре почуватися.
– А з цим є проблеми?
– В принципі, проблем немає. Та я залучений до багатьох проєктів – волонтерських плюс робота, спорт, змагання, і на це все треба знаходити час. Тому, щоб лягти раніше, я маю раніше закінчити ці справи.
– Чи маєте вже план – за який напрям відповідатимете під час ефіру, про що будете розповідати глядачам? Якого результату вам самому хочеться отримати від цього проєкту?
– Насамперед, результатом має стати мотивація інших ветеранів: варто дати їм зрозуміти, що навіть після важкого поранення у них відкриваються нові можливості. По-друге, це робота із нашим суспільством, щоб воно частіше бачило ветеранів. Через медіа можна донести розуміння, що ветерани такі самі люди, як усі. По-третє, це самореалізація та саморозвиток.
Фото: Факти ICTV
Про військовий шлях
– Хочеться більше розповісти про вас нашим читачам. Чому у вас позивний Вовк? За цим стоїть якась історія? Бо зазвичай всі позивні дають не просто так.
– Це позивний ще з 2015 року. Побратими навісили, як-то кажуть (усміхається). Взагалі, я – спокійна людина, добра й комунікабельна. Єдине, що вовків не треба злити, я так скажу.
– Розкажіть про свій шлях як військового? Адже для вас російсько-українська війна почалася ще до 24 лютого 2022 року.
– У 2004 році я був строковиком у ЗСУ. Потім навчався в університеті, працював, брав участь у Майдані, коли побили студентів. Згодом хотів у 2014 році піти захищати нашу країну, але тоді моя вже ексдружина сказала, якщо я піду, то все. В результаті 2015-го я все одно пішов і опинився у тоді ще 79 аеромобільній бригаді, зараз вона 79 окрема десантно-штурмова бригада. Виконували завдання на Донецькому напрямку.
Фото з особистого архіву Олександра “Вовка” Швачки
Звільнившись у 2016-му, я інтегрувався в мирне життя, займав активну громадську позицію, долучився до спілки ветеранів АТО, ми допомагали сімʼям загиблих, волонтерили дуже багато. Потім пішов працювати менеджером у компанію, яка виробляє цемент і бетон… На початку повномасштабного вторгнення я обдзвонив усіх своїх побратимів і ми вирушили самостійно в підрозділ. Увечері 24 лютого ми вже були в підрозділі, сформували команди та рушили боронити Київщину, де я й зазнав поранення.
Про цілющу силу спорту
– Щоби швидше відновитися після важкого поранення і протезування, ви пішли у спорт. Раніше вже був такий досвід? І як вирішили, чим зайнятися?
– Раніше я займався спортом просто для себе – у залі, професійним – ні. Після поранення зрозумів, що без спорту людині з ампутацією буде дуже важко. Ще в реабілітаційному центрі мені вправи зайшли не тільки фізично, а й психологічно.
Я усвідомив, що спорт дійсно допомагає психологічному врівноваженню людини, поверненню в соціум. Ти можеш позбутися якихось негативних думок, негативних емоцій, голова стає світлою.
Після поранення мій шлях змінився: Федерація стронгмену долучила мене до перших відкритих тренувань, які відбувались у Києві у 2023 році. Мене набрав президент Федерації Сергій Конюшок, я, звісно, не зміг відмовитися. На заході знайшов друзів, побратимів, які теж мають ампутації та прийшли на тренування. Мені відверто сподобалося.
Олександр Швачка з колегами з Федерації стронгмену
Це, знаєте, така ветеранська спільнота, братерство, яке мене замотивувало відвідати ще раз цей захід. Так усе закрутилося, я почав брати участь у регіональних змаганнях, долучати таких, як я, свіжопротезованих. Хлопцям теж це сподобалося, вони зрозуміли що, спорт їм допомагає реінтегруватися в суспільство. Далі був рекорд у Мадриді, забіг у Сполучених Штатах, а потім і запрошення на кастинг.
– Як виникла ідея із застосунком для ветеранів TrenVet, що допомагає підібрати зручний зал поблизу дому з безоплатними тренуваннями, знайти масажиста, тренера або реабілітолога?
– Федерація стронгмену виграла грант – і ми почали розвивати цей проєкт. Адже держава наразі не може охопити всі проблеми, з якими стикаються ветерани, стосовно реабілітації та вибору правильного шляху.
Це як букінг для ветеранів. Тобто є дві категорії людей, які реєструються: це сам ветеран, який хоче отримати послугу, і той, хто хоче віддячити ветерану, надаючи йому якусь послугу. Це може бути спортивний клуб, тренер, реабілітолог, психолог або фізичний терапевт. Допомагай тим, що вмієш – це основний меседж.
Зараз ми продовжуємо розвивати цей проєкт і бачимо, що кількість реєстрацій зростає. Це дуже тішить, тому я закликаю всіх, хто хоче допомогти ветерану, і самих ветеранів теж долучатися. Цей застосунок безплатний, його можна завантажити як на iOS, так і на Android, і користуватися.
Про час і повагу до воїнів
– У вас стільки справ, тепер ще й ведучим будете, як ви все встигаєте? У чому секрет? Поділіться з нами лайфхаками тайм-менеджменту.
– Ви знаєте, все так чітко зараз налагоджено, тож не будемо забігати наперед, бо я про це думав вже декілька разів. Усе чітко налаштовано. Я гадаю, що нічого не пропускатиму, бо у мене 28 годин на добу.
– Зараз у суспільстві активно підіймається тема культури подяки військовим. За приклад наводять США, де захисники – беззаперечні герої. У нас, попри тривалу війну, люди доволі часто досі не знають, як реагувати, коли вони бачать людину у пікселі, тим більше – з пораненням. Що ви порадите?
– Є абсолютно прості речі. Можна просто кивнути головою, можна показати жест “серденько”, можна покласти руку на серце, можна підійти і просто йому подякувати. Можна спитати, чи можна його обійняти й подякувати.
Головне – це не витріщатись і не відводити погляду. Ви просто не уявляєте, як ви піднімете дух цій людині.
Дивіться випуски програми Ранок у великому місті о 07:00 з вівторка по пʼятницю на каналі ICTV2. Перший випуск із новим ведучим Олександром Швачкою в ефірі вже 11 червня.
