12 лютого підсумкова програма Факти тижня святкує ювілей – 15 років в ефірі ICTV. З цієї нагоди частина редакції поділилася своїми найяскравішими спогадами про роботу у команді.
Ведуча і керівниця програми Оксана Соколова пригадала, що найважчим для неї, з точки зору психологічного та фізичного навантаження, був 2014-й рік.
Тоді кожен член редакції показав свою мужність, стійкість і професіоналізм. Я ніколи не забуду обличчя нашого парламентського кореспондента Володі Соколова, який повернувся зі зйомок на Майдані 20 лютого. Чи стенд-ап Макса Крапівного, начитаний пошепки в центрі Слов’янська, оскільки місто тоді було ще окуповане.
Наші журналісти всюди заходили першими, щоб показати, як насправді все відбувається, ‒ пригадує вона.
Редактор Володимир Соколов, у минулому журналіст, парламентський корреспондент, який працює у Фактах тижня з першого дня, розповідає, що за 15 років програма висвітлювала дуже багато історичних подій.
Але найбільш хвилюючими для нього були зйомки під час Євромайдану, коли він разом з оператором Максимом Костенком опинився в епіцентрі розстрілів Небесної сотні. А вже після Революції гідності – у захопленому бойовиками луганському СБУ в 2014-му.
– Тоді ми були єдиною українською знімальною групою, якій вдалося потрапити до озброєних сепаратистів і пролити світло на те, що там відбувається. Відтоді наш тижневик зазнав багато змін, але збереглися традиції Фактів тижня. А це стилістика, ставка на об’єктивність та збалансованість матеріалів, критичний погляд на події та іронічна подача.
Спеціальний кореспондент Катерина Павловська розповідає, що одним із її найяскравіших спогадів було відрядження до Ізраїлю. Тоді група знімала сюжет про стіну на кордоні з Палестиною. Під прикриттям прикордонників їм вдалося дістатися до тоді найнебезпечнішої точки на кордоні і зняти навчання ізраїльської армії.
Журналіст Андрій Борис пригадує, як під час референдуму про вихід Британії із ЄС у 2016 році зірвалися усі домовлені інтерв’ю. Тоді у центрі Лондона він побачив всесвітньо відомого бізнесмена Річарда Бренсона, але той швидко сів в авто і поїхав. Та коментар у Бренсона все ж вдалося взяти.
– Ми рушили в тому ж напрямку. І ось на одному зі світлофорів я побачив у сусідній машині знову Бренсона. Оператор миттю увімкнув камеру, ми з Бренсоном перетнулися поглядами, посміхнулися і почали розмову.
Водночас журналіст Максим Крапівний пригадує, як потрапив в оточення бойовиків, коли прочитав новину про те, що український спецназ звільнив Слов’янськ і вирішив поїхати у місто.
– Не буду переказувати всю напругу тих переговорів з чолов’ягами, що розмахували перед носом автоматами і обіцяли, що це буде мій останній сюжет. Але нас таки пропустили у місто. Так ми стали першими українськими журналістами, які зняли репортаж в окупованому Слов’янську.
За 15 років на Фактах тижня змінилося багато журналістів, редакторів, операторів, режисерів. Але, за їхніми ж словами, хто побував у цій команді, назавжди стає частиною однієї дружної родини.