8 червня фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук, відправився в найавантюрнішу подорож у своєму житті – одиночний велотур через всю Україну – від Мілового до Чопа.
За десять днів артист встиг проїхати більше тисячі кілометрів, дати концерти на площах кількох міст, потрапити під незліченну кількість злив, їхати вночі з розрядженими ліхтарями в повній темряві та стати потужним мотиватором для мільйонів українців.
Зараз велотур під назвою НЕзалежний – на своєму екваторі. Попереду ще одна тисяча кілометрів на велосипеді, з десяток міст. Тож поділитись набутими враження Олег вирішив на акустичному концерті у Києві, під час якого виконав улюблені хіти та розповів кумедні історії.
Після концерту нам вдалося обговорити з Олегом найцікавіші моменти та новини у житті групи СКАЙ.
– Як з’явилася ідея організувати такий велотур?
– Якщо двома словами – то це покататися і поспівати. Кожного разу, коли ми приїжджаємо в нове місто, нас зустрічають так, що ми розуміємо, це недаремно. Ніхто до нас такого не робив, ніхто не об’єднував групи за здоровий спосіб життя, і це стосується не лише велосипедистів.
Ми бачимо, що формується якась нова традиція, це дуже круто насправді.
– Що дають Вам ці поїздки, крім популяризації здорового способу життя? Це якось надихає творчо?
– Звісно! Це динамічна медитація – в прямому сенсі. Це величезний кайф коли ти досягаєш точки Б, коли тебе зустрічають, а зустрічають в кожному місті по-різному.
В Кривому зустріли просто так, що я був в шоці. Це додає сил. Крім того, поки я не зустрічав серед велосипедистів поганих людей. Все погане виходить з тебе, коли крутиш педалі.
– З якими труднощами стикалися?
– Злива – це вже стандарт. Неприємно звісно, перевдягання постійно, але води ми не боїмося вже.
В перший день ми виїхали з Мілового, там 100 км до Старобільска. І нас застала ніч просто в якомусь полі, де немає дороги. Міста не видно, туди ще 10 км. А в нас повністю сіли всі батарейки.
Всі ліхтарі, все розрядилося – повністю все! І в телефоні залишилось 15%. Ми перейшли на супер економний режим, просто їхали і світили телефонами. Це було складно, смішно і страшно.
– До речі, щодо здорового способу життя. Ваша алкогольна залежність могла значно отруїти життя родини, але Вам вдалося впоратися з нею. Який момент чи випадок вплинув на Вас?
– Просто набридло. Ну, набридло однаково себе поводити і однаково жити, якимись хвилями. Вверх-вниз, вверх-вниз. І захотілось якось змінити це. Найбільше впливає те, що це реально спостерігають твої діти. Хочеться, щоб вони бачили яскравий, здоровий та гарний взірець, а не щось незрозуміле.
В мене насправді великих проблем зі спиртним не було, просто його було потроху, але постійно: райдер, шоу-бізнес тощо.
Але якщо ти ставиш вимоги до своїх дітей і починаєш їм щось пояснювати, покажи їм достойний приклад , а потім вимагай від них щось.
І я не просто так захотів поїхати цим туром – я міг сісти в кадиллак і розказувати: ось, живіть красиво, живіть здоровим способом життя, не пийте спиртного. І їздити машиною далі.
Ні, я хотів на власному досвіді показати, як можна краще. Я не претендую на героїзм. Звісно, знайдуться ті, які скажуть, що за дурні, йди на завод, справою займись і так далі.
– Якщо ми не будемо показувати альтернативний візуальний вид діяльності, то те, що показують в телевізорі та робиться на вулицях – переважить. І в дитини, особливо в юнаків, не залишиться нічого іншого. Вони не будуть розуміти як можна краще. А краще – можна!
– Минулого року Вам виповнилося 40 років. Вас торкнулась так звана криза середнього віку?
– Ось вона зараз, я в процесі кризи середнього віку.
– Ну якось непогано виглядає.
– Так, бачите. В кожного криза своя, різна. В мене вона така: поїхав через всю Україну на веліку. Ось моя криза.
– Як Ви знаходите спільну мову з колегами по цеху, які не підтримують Вашу патріотичну позицію (наприклад, їздять у Росію з концертами)? Чи Ви з ними не спілкуєтеся?
– Ні. Більше додати нічого.
– Гурту СКАЙ пропонували виступи в РФ?
– Я відмовлявся, і зараз би відмовився 100%, це повністю суперечить моїй внутрішній концепції.
– Всі звикли, що рок-команди – це фестивальна та стадіонна історія. А чи можна замовити виступ СКАЙ на корпоративі? Скільки це коштуватиме?
– Зразу скажу, що точних цифр називати не буду, це не коректно. Це по-перше, а по-друге, ми можемо грати по-різному: тихенько, як сьогодні, гучніше – як на фестивалях.
Тихо грати, насправді, складніше, ніж натиснути газ на повну, але це інакше. Це те саме, що порівнювати рибу і ковбасу: одне та інше класне по-своєму. Стадіон – це одна концепція звучання, а акустика – інша.
А на корпоративах звісно можемо, всі на корпоративах грають, і ми теж.
– Цього року гурту СКАЙ виповнилось 20 років. Як ви змінились за цей час?
– Ой, багато в чому змінився. Ми ще досі вчимося грати, це точно. Хоча, ми вже отримуємо насолоду навіть, якщо щось йде не так – це досвід.
– Що найбільш дивне траплялось на концертах?
– Один раз я підстрибнув і головою вдарився в стелю. Це було дивно і трошки по дурному. Потім я ще імітував, що я себе нормально почуваю, хоча почувався не дуже. Мені постійно хотілося дивно посміхатись (посміхається).
– Може є якийсь етап, який би Ви хотіли забути, а який точно будете пам’ятати?
– Ні, я нічого не хочу забувати. Всі ці лабіринти – шлях до того, ким я є зараз. Якби цього всього не було, не було б і пісень таких. Білого ж без чорного не буває.
– Останнє питання до Дня незалежності: що для вас Україна?
– Україна – це я, я – це Україна. І я впевнений, що для кожного українця так має бути. Слава Україні!