Щороку український кінематограф зростає, хоч поки дуже далекий до ідеалу. Ми все ще знаходимося на етапі мрій, що одного разу стрічка українського режисера буде, принаймні, у шорт-лісті Оскару чи Золотого глобусу, або купатиметься в лаврах на Каннах, Берлінале чи Венеціанському кінофестивалі.
Цьогоріч глядачі мали змогу подивитися 19 стрічок вітчизняного виробництва чи тих, які зроблені у копродукції з іншими країнами.
Серед них були фільми, за які відверто соромно, як от – Крути 1918 за 52 млн грн, де глядачі йшли за ефектом Дюнкерка Крістофера Нолана, а на виході побачили низькопробну кальку на псевдоісторичне кіно в стилістиці росіян. А також допотопні низькосортні роботи, на кшталт Свінгерів 2 чи Продюсера, після перегляду яких хочеться стерти собі пам’ять.
Але були і досить якісні роботи: Іловайськ 2014. Батальйон Донбас, Захар Беркут, Гуцулка Ксеня, Вулкан, Додому, Мої думки тихі. Ці стрічки вирізнилися хорошими сценаріями та акторськими ансамблями, вдалою режисурою, відмінною операторською та монтажною роботою.
Факти ICTV, підбиваючи підсумки 2019 року в українському кінематографі, вирішили на власний розсуд виділити найкращі доробки у кіно за рік.
Фільм року: Додому
- Режисер: Наріман Алієв
Стрічка є дебютною повнометражною роботою молодого режисера Нарімана Алієва. Це є дуже хороша, як для українського кіно, драма і, можливо, найкраща, знята на сьогодні.
Додому – це кримськотатарська історія, в якій розповідається про чоловіка на ім’я Мустафа, що важко переживає втрату свого сина в АТО. Він приїздить до Києва з Криму, щоб забрати тіло своєї дитини та поховати на півострові за мусульманськими традиціями. Також герой забирає у дорогу молодшого сина Аліма, який хоче залишитися у столиці. Вони їдуть в одній машині, де часто конфліктують, демонструючи очевидну відмінність поколінь татар.
Читайте: Український фільм Плем’я увійшов у 50 найкращих фільмів десятиліття
У фільмі є особистісна драма режисера, адже батьки Нарімана Алієва лишилися в окупованому Криму, прем’єру стрічки їм демонстрували через пряму трансляцію.
Додому – авторське кіно не для всіх з бюджетом у 20 млн грн. Стрічка сповнена символізмом та відсиланням до інших кінотворів, наприклад Повернення Андрія Звягінцева.
Ще до прем’єри в Україні на ОМКФ-2019 її відзначили на Каннському кінофестивалі у програмі Особливий погляд, також вона потрапила до лонг-лістів премій Золотий глобус, EPA та Оскар.
Найкраща акторська робота: Ахтем Сеітаблаєв
- Фільм: Додому
Роль Мустафи у стрічці Додому, мабуть, найкраща у кар’єрі Ахтема Сеітаблаєва. Для актора персонаж близький за духом, адже його предки були депортовані з Криму і з труднощами змогли повернутися назад, а тепер знову стали жертвами російської окупації.
В ролі Мустафи перед глядачами постає суворий, небагатослівний та мужній герой. Сеітаблаєву вдалося показати портрет батька, який надмірно категоричний у своїх упередженнях, але тим не менш, за кожним його вчинком прихована любов до сина.
Сеітаблаєва турбує доля свого персонажа, йому болить трагедія Мустафи. Його гра неймовірна, ти віриш кожному його слову та виразу обличчя. Ахтем настільки перевтілився в свого персонажа, що з першого кадру ти бачиш не актора, а Мустафу.
Варто відзначити, що Сеітаблаєв-актор поки демонструє більш талановиті та впевнені роботи, аніж Сеітаблаєв-режисер.
Найкращий акторський дебют: Христина Дейлик
- Фільм: Вулкан
Кожна нова стрічка на вітчизняних екранах відкриває світу молоде покоління талановитих українських акторів. Про це варто говорити, адже за кілька років саме вони складатимуть кістяк нового українського кіно. Одним із відкриттів у 2019 році стала дебютна робота молодої акторки Христини Дейлик, яка зіграла у арт-хаусній роботі Вулкан режисера Романа Бондарчука.
Глядачі побачили Христину у ролі Марушки. За сюжетом, вона грає доньку чоловіка на ім’я Вова, якого втілив на екрані актор Віктор Жданов.
Стрічка розповідає про перекладача місії ОБСЄ Лукаса (Сергій Степанський), який опиняється на південному сході країни у місті Берислав, де знайомиться з абсолютно новим всесвітом. Там він зустрічає Вову та його доньку.
Жіночий персонаж Марушки став одним з найбільш яскравих у стрічці. Особливість цього образу полягала у постійній метаморфозі – від дівчинки-попутниці у шортах до степової мавки у шкіряних сандалях. Акторка повністю впоралася зі своєю дебютною роллю, що відзначили і критики на кінофестивалях.
Найкраща режисура: Антоніо Лукіч
- Фільм: Мої думки тихі
Українська прем’єра стрічки Антоніо Лукіча Мої думки тихі відбулася в Одесі на кінофестивалі, але у широкий прокат вона вийде у січні 2020 року. Між собою друзі-кінематографісти називають Антоніо українським Вудді Аленом, у роботах якого є тонкий гумор, прекрасні діалоги та світ, в якому хотілося б опинитися кожному.
Сюжет трагікомедії Мої думки тихі розвивається довкола звукорежисера, який рушає зі своєю мамою на Закарпаття, аби записати голоси тварин для канадської відеогри. Особливо великі гроші він отримає, якщо запише голос рахівського крижня.
— Режисер бавиться своєю улюбленою іграшкою і дозволяє мені гратися нею. Після завершення фільму ця іграшка залишилася у мене. Я не крав цю іграшку – її вистачить на всіх глядачів, звертайтесь до режисера фільму Мої думки тихі, – поділився своєю думкою після перегляду режисер Михайло Іллєнко.
Стрічка вже отримала відзнаку у Карлових Варах у конкурсній програмі East of the West, а на ОМКФ-2019 – приз глядацьких симпатій та відзнаку Міжнародної федерації кінопреси.
Лукіч зняв не типовий арт-хаус, а скоріш, стрічку для широкої аудиторії, яка має всі шанси бути тепло сприйнятою українським глядачем.
Кінофестиваль року: X ОМКФ
Ось уже десять років у липні до Одеси з’їжджаються поціновувачі кіно, відомі актори, режисери з України та різних куточків світу. Одеський кінофестиваль є одним з найбільших глядацьких кінофестивалів у східній Європі.
Саме тут першими можна подивитися новинки з Берлінале, кінофестивалю Санденс та Канн. А також дізнатися, якими фільмами дивуватимуть впродовж наступного року глядачів вітчизняні кіномитці.
Читайте: Українка в Голлівуді: Іванна Сахно про борщ, Мілу Куніс та акторство
Окрім ювілею, фестиваль у 2019 році став особливим, адже вперше за свою історію Гран-прі отримали одразу два фільми-учасники – Додому режисера Нарімана Алієва та грузинська стрічка А потім ми танцювали від режисера Левана Акіна.
Цьогоріч спеціальними гостями ОМКФ стали володарка премії Сезар Катрін Деньов, семиразовий номінант на Оскар, режисер Майк Лі та американська акторка Роуз Макгавен.
Найкращий серіал: Кріпосна
25 лютого на телеканалі СТБ стартував показ серіалу Кріпосна, який щиро полюбили українські телеглядачі. Він розповідає про українську кріпачку Катерину Вербицьку, яка бореться за свою свободу у XIX ст. у Ніжині.
Окрім балів, дуелей і дворянських весіль, у серіалі показані українські звичаї, вечорниці, жнива, справжнє українське весілля і перша шлюбна ніч XIX ст.
Серіал побив рекорд останніх шести років для прем’єрного показу телесеріалу на телеканалі СТБ. Лише за перший тиждень трансляції він очолив топ трансляцій усіх телеканалів у будні.
Також Кріпосна стала хітом за кількістю переглядів у Польщі. Серіал викликав справжній фурор, а провідні польські ЗМІ називали його феноменом.
Новинка року: Перші ластівки
Також у листопаді на Новому каналі вийшов серіал, який сколихнув Україну – Перші ластівки. Він розповідає про життя сучасних підлітків, які проходять через булінг, жорстокі розіграші, небезпечні суїцидальні ігри, батьків-алкоголіків.
Після виходу Перших ластівок вшестеро збільшилась кількість звернень на дитячу лінію правозахисної організації Ла-Страда Україна, чий номер вказано у титрах серіалу.
Дивіться: Булінг та секс: актори Перших ластівок у спецпроекті Сторітеллер
Ще однією важливою темою, яка викликала чи не найбільше дискусій, стала нетрадиційна сексуальна орієнтація одного зі старшокласників. Помітно, що ЛГБТ-підлітка зробили видимим, звичайним хлопцем, а не якимось фріком.
У листопаді розробники серіалу повідомили, що ведуться перемовини з однією зі світових компанії щодо дистрибуції проекту в інтернеті, тому у YouTube є лише перший епізод. Однак наразі всі серії першого сезону Перших ластівок можна подивитися на сайті Нового каналу.
Чого чекати від українського кіно у 2020 році?
Вітчизняне кіно за останні роки нас навчило, що не варто хвалити фільм передчасно та плекати надії на геніальність ще до перегляду. Вочевидь, наступний рік не оминуть провали, але як і у 2019 році, буде місце хорошим стрічкам.
Найочікуванішими прем’єрами 2020 року є дві стрічки – Віддана та Черкаси.
- Віддана
Це екранізація роману Софії Андрухович Фелікс Австрія, який став найбільшою українською літературною подією в 2014 році.
Стрічка розповідає про Стефанію Чорненько, яка працює прислугою в Аделі Скорик. Дівчата разом росли в будинку доктора Ангера, їх пов’язують теплі, майже сестринські стосунки.
Між героїнями стануть любов і ревнощі, в калейдоскопі яких дівчатам доведеться розібратися, хто вони одна одній: сестри, подруги або служниця і господиня.
У прокаті стрічка з’явиться з 16 січня 2020 року.
- Черкаси
Українська прем’єра фільму відбулася в Одесі на кінофестивалі. Після кількох провальних українських стрічок, які засновані на реальних подіях, ця теж викликала певне побоювання і виступала в ролі темної конячки. Але кількахвилинні овації переповненого залу кінотеатру винесли свій вердикт.
Черкаси – це історія протистояння команди тральщика U311 українського ВМС російським “зеленим чоловічкам”, які намагаються взяти корабель штурмом. Українські судна здаються один за одним, і тільки екіпаж Черкас без використання палубної гармати, лише з брандспойтом, вирішує чинити опір і продовжує боротьбу з озброєними до зубів спецназівцями РФ.
Це кіно вже увійшло в історію як перший фільм про військовослужбовців ВМС України.
Стрічка вийшла досить органічною, з живими людьми та не театральною, пристойною мовою. Це кіно про негероїчних героїв, які потрапили у ситуацію війни, жодного разу до цього не воюючи. Режисер Тимур Ященко майстерно зумів переконати глядача у правдивості побаченого не лише мовою, але й візуальною картинкою.
Перевірити власні враження від стрічки можна буде з 27 лютого 2020 року, коли фільм вийде у прокат.
Фото: IMDb