Стережіться мовчазних людей. Коли всі говорять, вони відмовчуються, коли всі сперечаються, вони вичікують, а коли всі нарешті заспокоюються – вони атакують.
Анонім
Сюжет
Політика – брудна справа. А політика наймогутнішої країни у світі – мега брудна. Запах влади простягається від капітолійського пагорбу до найвіддаленіших куточків світу, приманюючи одержимих владою людей, немов гниюча туша антилопи – стерв’ятників.
Про одного з таких, колишнього сірого кардинала овального кабінету – Діка Чейні, розповідає новий фільм Адама МакКея Влада. Саме Чейні був міністром оборони США в адміністрації Джорджа Буша, при якому відбулася війна в Персидській затоці і відома операція Буря в пустелі.
Я, звісно, поважаю Рейгана, але ще ніхто не показав світу силу влади американського президента.
В той же час Чейні дуже вдало відходив від політики і осідав у бізнес секторі. Поки Вашингтон “відпочивав” від Чейні, він заробляв мільйони доларів як виконавчий директор нафтосервісної компанії Halliburton. На диво, саме ця компанія в майбутньому отримала найвигідніші контракти на відновлення видобутку нафти в окупованому Іраці.
Але найбільшу владу у своїх руках Чейні сконцентрував за часів президентства Джорджа Буша-молодшого. Погодившись на символічну посаду віце-президента, він зумів перетягнути на себе контроль не лише над держапаратом, але й енергетикою, армією та зовнішньою політикою. За це газета Washington Post назвала Діка найвпливовішим віце-президентом в історії США.
Як це вдалося хлопцю, що вилетів з Єльського університету за пияцтво та прогули? За версією МакКея, котрий сам написав сценарій, Дік відрізняється впертістю, шаленою жагою до влади та повною відсутністю совісті. А на додачу має дружину з аналогічними якостями.
Режисер
Існує немало режисерів, що знімають посередні фільми, аж поки один з них не вистрелить. У випадку Адама МакКея все змінила картина 2015 року Гра на пониження. Саме в ній притаманна режисеру сатира ідеально лягла на серйозну тему світової фінансової кризи.
Знайшовши успішну формулу, МакКей взявся її повторити з фільмом Влада. Тільки тепер режисер вирішив розповісти про геополітику. Ключова фішка залишилася незмінною: складну тематику загорнути у яскраву обгортку, приправити сатирою та випустити під виглядом типового американського байопіку.
Насправді ж фільм Влада являє собою мікс художньої біографії, документалістики та політичної агітації. Історія Чейні оповідається від особи пересічного американця, чиє життя химерно переплітається з усіма вчинками головного героя.
В той же час, розважальне кіно навмисно перебивається документальними та псевдо-документальними кадрами. МакКей майстерно розважає інсайтами у стилі фільму Гра на пониження, коли якийсь офіціант прямо з екрану віщає глядачам про те, які юридичні заковики використав Чейні, аби підім’яти під себе виконавчу владу.
Та тільки-но ви розслабилися, вас вганяють в депресію кадрами бомбардування жилих кварталів Іраку, шокують крупним планом серця, яке пережило не один інфаркт, або просто розлючують черговим відвертим “договорняком” політиків.
В цьому весь шарм, геніальність та складність МакКея-режисера. Часто фільм важко сприймається, бо кадри летять зі швидкістю кулеметних пострілів, а рівень напруги то злітає догори, то стрімко опускається до рівня мелодрами.
Причому ніколи до кінця не ясно, де подається достовірна інформація, а де автор додумав від себе. Бо в часи постправди та агресивної політики такі штуки легко сприйняти за чорний піар як окремого політика чи країни, так і всього світового порядку.
Актори
Три з восьми номінацій на премію Оскар фільм Влада отримав за акторську гру. Мова, перш за все, про виконавця головної ролі Крістіана Бейла, котрий вразив МакКея своїм талантом ще на зйомках Гри на пониження. Для перевтілення у Чейні актор вкотре вдався до експериментів зі своїм тілом. Він набрав 20 кіло ваги, поголив голову, вибілив брови і виконував спеціальні вправи, аби його шия виглядала товстішою.
Манера поведінки, хода, жести та міміка – це те, що Бейл довгими годинами тренувань напрацьовував, аби відтворити образ політика максимально точно. Причому у різні періоди життя: від здорової молодості, до хворобливої старості.
Друга номінація дісталася Сему Роквеллу за роль Джорджа Буша-молодшого. Варто відзначити як чудовий грим (бутафорський ніс та верхня губа), так і роботу над виразом обличчя та поведінкою. Коли дивишся на Роквелла в образі, можна без підказки зрозуміти, що на екрані зображено недалекоглядного, закомплексованого та поверхневого 43-го президента США.
Отримала свою номінацію і Емі Адамс, що зіграла дружину Чейні – Лінн. 44-річна Адамс чудово перевтілилася як в самовпевнену дівчину з Вайомінгу, так і одержиму владою вже немолоду дружину політика.
Заслуговує уваги також Стів Керелл, що виконав роль наставника Чейні Дональда Рамсфелда. Стів уже вчетверте знявся у МакКея, пройшовши разом з ним весь шлях від легких комедій до серйозної політичної сатири.
Гарно зіграв Тайлер Перрі, котрий став екранним Коліном Павеллом. Сцена, в якій він нервово збирає документи після виступу в ООН щодо зброї масового ураження у Саддама Хусейна – просто геніальна.
Враження
Фільм Влада вийшов якісним політичним висловлюванням затятого антиглобаліста і поборника політики невтручання Адама МакКея. У своєму вже фірмовому стилі режисер намагався пояснити складні речі простими словами, заклеймити цинічних політиків та підняти проблему штучно створюваних міжнародних конфліктів.
Уособленням проблеми став головний герой, що знаходячись у тіні президента США, насправді керував країною. Оригінальна назва фільму – Vice, тобто віце, як означення другорядності. Так режисер показує, що не потрібно вдаватися до простої логіки у складних реаліях сучасної політики.
В часи, коли світ стає все більш заплутаним, ми зосереджуємося на тих речах, що знаходяться прямо перед нами. Ігноруючи потужні сили, які насправді змінюють і формують наше життя.
Задум вдався неідеально, місцями історія притягнута за вуха, а деколи калейдоскоп подій закручується надто швидко, але головну мету досягнуто. МакКей показав, які емоції та пристрасті керують людьми, що рвуться до влади. А коли дістаються туди – роблять усе, аби залишитись “на горі“ назавжди.
Ідеально ситуацію змалював екранний Дональд Рамсфелд, на повному серйозі порівнявши себе з клопом. “Щоб мене позбутися – потрібно спалити матрац”, – з єхидною посмішкою повідомляє політик.
Стрічку взагалі можна розібрати на цитати, що прикрасять будь-яку книгу з політології. Так само, як і канонічні кейси подвійного тлумачення законодавства, перетягування владних повноважень та зміни конституції на догоду можновладцям чергового скликання.
Не просто так Влада номінована у всіх головних категоріях Оскара, включаючи кращий фільм, сценарій та режисуру. Картина стала чудовим зображенням приписуваного Макіавеллі виразу про те, що ціль виправдовує засоби. Якщо вам подобається Картковий будинок, і ви хочете побачити химерне обличчя одного зі стовпів світової політики, зверніть увагу на це кіно.
Сюжет: 8/10
Режисер: 8/10
Актори: 9/10
Враження: 7/10
Загальна оцінка: 8/10
Дмитро Сидоренко
Фото: IMDB
Відео: Вольга Україна