Я спробував вирушити додому, та насправді так ніколи й не повернувся.
Сюжет
Через 37 років після першого Рембо і 11 років після четвертого Сильвестр Сталлоне вирішив ще раз повернутися до свого культового персонажа.
Він сам придумав історію, в якій ветеран В’єтнамської війни Джон Рембо зустрічає старість на віддаленому ранчо на півдні США. З близьких у нього лише мексиканська покоївка та її онука, котра стала Джону за дочку. Ну і ще коні, яких Рембо об’їжджає.
Як водиться, проблеми в сім’ю приносить найменша. З якогось дива вона вирішує перед навчанням у коледжі знайти свого батька в Мексиці. Просто для того, аби запитати, чому він колись покинув її з хворою матір’ю?
І як би дядько Джон та бабуся не переконували малу в недоречності мандрівки в країну наркотиків та криміналу, вона робить по-своєму. В результаті, саме з одним із картелів, що торгують людьми, Рембо й доведеться стикнутися, аби врятувати дівчину.
Зважаючи на абсолютно беззмістовні діалоги і банальних як героїв, так і негідників, початок стрічки вам доведеться просто перетерпіти. Адже зав’язка тут лише для галочки.
Зате там, де класичний бойовик зазвичай закінчується, війна Рембо лише починається. І далі на глядачів чекає самий сік фільму: та сама остання кров, море крові.
Режисерська робота
Зняв Рембо: Останню кров Адріан Грюнберг, у якого за спиною лише Веселі канікули – прохідний бойовик про Мела Гібсона в мексиканській в’язниці.
На відміну від Метью Сирюльника, що допомагав Сталлоне писати нудний сценарій з банальними діалогами, до режисера претензій майже немає. Сцени поставлені якісно, і навіть така примітивна історія виглядає достатньо переконливо.
Актори
З акторами у фільмі явно не склалося. По суті, це фільм одного героя – Джона Рембо. Тому й у касті Сильвестр Сталлоне височіє над іншими виконавцями, немов скеля. Акторськими здібностями Слай ніколи не міг похизуватися, але решта персонажів настільки бляклі, що навіть Рембо стає схожим на Гамлета.
Зниклу дівчину зіграла Іветт Монреаль, і її героїня на початку дратує, а згодом викликає лише жаль.
Головних поганців, керівників картелю братів Мартінес, зіграли Оскар Хаенада та Серхіо Періс-Менчета. Їх героїв зробили класичними кіношними братами. Один – розумний і холоднокровний, інший – різкий і необачний. Але враження обидва справляють ніяке.
Враження
А от враження від фільму загалом двояке. Рембо: Остання кров вийшов якісним, проте старомодним екшном. Причому автора діалогів хочеться віддати для розправи головному герою, настільки вони жахливі.
Перший Рембо був актуальним, бо демонстрував складнощі адаптації ветеранів до мирного життя. А Рембо: Останню кров з сьогоднішнім днем поєднує хіба що зображення Мексики, немов страшилки з промов Трампа.
З повчального у картині Сталлоне – лише настанова слухати старших. І пильно стежити за тим, що п’єш у клубах. Тут також зачіпляють не дуже актуальну для США, втім нагальну для України проблему: як допомогти ветеранам повернутися в соціум?
Але розмірковувати про це ніколи, бо досить швидко у фільмі починається м’ясна частина, коли Рембо зносить голови мачете та голіруч виламує кістки негідникам.
Максимально жорсткий екшн – єдине, що рятує це кіно. Тож не варто розраховувати на щось більше за криваву бійню підстаркуватого Джона Рембо з мексиканцями. Він і жив, здається, лише заради того, аби відтворити у себе на подвір’ї В’єтнам, з якого насправді так і не повернувся.
Сюжет: 6,5/10
Режисерcька робота: 7,5/10
Актори: 6/10
Враження: 7,5/10
Загальна оцінка: 7/10
Дмитро Сидоренко