Місто, в якому не ходять гроші – фільм, знятий режисеркою Ганкою Третяк за однойменною повістю Андрія Кузьменка (Скрябіна).
Головна героїня – Аліса, життя якої в певний момент починає руйнуватись. Її звільняють з роботи, хлопець йде до іншої, а вона геть не розуміє, як жити далі. Але вранці Аліса знаходить квиток на потяг у невідоме місто. Вона робить вибір і вирішує почати таємничу мандрівку, навіть не здогадуючись, чим це може для неї обернутись.
Бо це подорож у інший світ, місце, де гроші давно втратили свою цінність. Та власне, там цінність втратило і людське життя. Тут усі живуть за принципом “послуга за послугу”. Однак, послуги існують різні.
Режисерська та операторська майстерність
Роботу над кінострічкою Ганка Третяк розпочала спільно з Андрієм Кузьменком ще у 2013 році. Власне, першу редакцію сценарію до фільму писав сам Скрябін. Після його загибелі текст діалогів у повісті вирішили не змінювати.
Тому мова фільму, репліки героїв є суто “кузьмівськими”, такими простими і зрозумілими кожному, з типовою галицькою лайкою, що надає фільмові особливої атмосфери, атмосфери присутності Кузьми. Відчуття того, що він поруч ще й дає його голос, який звучить за кадром. Йому таки вдалося записати аудіо версію своєї повісті, бо він планував і сам зіграти одну з другорядних ролей, а також зробити саундтрек до фільму.
Картинка, яку глядач бачить на екрані, добре передає настрій стрічки. Всю моторошність, а часом і безвихідь ситуації, відображають темні кольори, закинутий старий будинок, типовий, давно нікому не потрібний, радянського типу готель. Навіть старенька дерев’яна церква, що зовні нагадує гуцульську, сіє в душі відчуття тривоги і спустошення, коли бачиш її всередині.
Особливої напруги додають нічні сцени, де місячне сяйво допомагає передати відповідну атмосферу. Інколи різкі переходи з одного місця в інше показують метушню героїв, раптову зміну їхнього психологічного стану, коли їм доводиться робити вибір.
Акторська майстерність
Головну роль Аліси зіграла Карина Мельниченко, для якої стрічка стала дебютом в кіно. Та, незважаючи на це, акторці вдалось передати характер своєї героїні, відчути її. Особливо добре це видно у моменти прийняття важливих рішень Алісою, коли демонструється швидкість реакцій, усвідомлення ситуації і того, що треба діяти негайно.
На “відмінно” впорався зі своєю роллю і мер міста, якого зіграв Ігор Цішкевич. Актору вдалось передати зверхність свого героя, вміння тримати все під контролем, різкість і жорстокість. Він перетворився на екрані на справжнього диктатора, який цінує усталений порядок і не дозволить нікому тут щось змінювати. Люди для нього ніщо, або, як каже сам герой, “ходячі мерці”.
До речі, сина мера міста зіграв рідний син актора – Андрій Цішкевич. Тому діалоги між батьком і сином, подекуди досить напружені, звучали дуже природно.
Та крім головних ролей, у фільмі хочеться відзначити ще дві другорядні. Перша з них – це консьєрж готелю, куди потрапила героїня, якого зіграв Іван Герасимчук. Власне, роль саме цього персонажа, за словами режисерки, хотів зіграти Андрій Кузьменко.
Персонаж має лише одну репліку, але вона є дуже вагомою. Бо саме він пояснює дівчині, куди вона потрапила, і за ночівлю у готелі вимагає відплатити послугою, яка стане першим показовим знущанням над людською гідністю.
Ще один персонаж – це офіціантка, чию роль виконала Інна Мірошниченко. Власне, я звернула увагу на цю героїню, бо, можливо, хай на секунду, але побачила незначний проблиск людяності в її очах. Тому не виокремити її з-поміж решти жителів міста не могла.
Загальне враження
Фільм не є надто легким для сприйняття. Дуже правильні слова щодо цього сказала акторка Інна Мірошниченко. На її думку, фільм обговорювати одразу не можна, бо для когось його сенс може відкритись наступного дня, комусь мораль буде зрозуміла через кілька днів, а хтось взагалі її не знайде для себе.
Але, як би там не було, стрічка змушує тебе задуматись, оскільки порушує найактуальніші проблеми сьогодення – людської гідності, цінності людського життя, вибору як такого та проблему свободи.
Місто, показане у фільмі, – закрите, з нього неможливо вибратись просто так, воно оточене дротом та охороняється спецназом.
Мер міста – це диктатор, для якого людське життя – порожній звук, сировина для проведення експериментів. Виходить, що місто – це метафора закритого суспільства і тих небезпек, які воно в собі має.
Оператор Денис Якимчук говорить:
– Цей фільм порушує питання вибору, коли людина сама повинна обрати свій шлях. Тільки від неї залежить, який вибір слід зробити і як чинити.
Обраний режисерською групою варіант відкритого фіналу дає можливість кожному зробити свої висновки. Але, наприкінці стрічки прийшло усвідомлення великої потреби почути думку людини, яка створила цей текст, яка вклала в нього свій особливий сенс. Та режисерка фільму на питання, що б сказав Кузьма Скрябін про кінострічку, як би оцінив роботу, відповіла:
– Я думаю, він би сказав “Як же класно, що ми це завершили!”.
Сюжет: 10/10
Режисура: 9/10
Гра акторів: 9/10
Атмосфера: 10/10
Загальна оцінка Фактів ICTV: 10/10
ФОТО: Ірина Пельц, planetakino.ua
Вікторія Гірко