Відразу попереджаю, що між американською і британською комедіями потрібно поставити таке жирне розмежування. Ні-ні, ще жирніше, ніж ви собі у думках поставили.
Американський комедійний герой – це дотепник, який явно розумніший за свій матеріал і тих, хто його оточує (Уявляйте собі ролі Джона Белуші).
А британський комік – грає невдаху, який хоче жити краще, але його життя стає лише гіршим.
І його самовпевненість завжди піддається сумніву, коли щось йде не так.
Класичним представником є, звичайно ж, Ровен Аткінсон (вами відомий як Джонні Інгліш чи Містер Бін).
Навіть не варто припускати, хто б міг ще зіграти незграбного і безглуздого агента Джонні краще за Аткінсона. До речі, він виступив і одним з продюсерів стрічки.
Але про його роботу пізніше, поговоримо про саму картину.
Гумор
Почну з того, що зал сміявся протягом усього фільму. Без перебільшень.
Сценарист давав відпочити всього на кілька хвилин – і знову вражав черговою незграбною ситуацією або діалогом, іноді навіть вистачало простого погляду і недоречної фрази персонажів, щоб глядачі знову починали сміятися.
Так, левова частина гумору – це дурні жарти і безглузді життєві ситуації, однак не обійшлося і без інтелектуального гумору, політичного і навіть трохи “чорного гумору”, але знову-таки у виховано-британському стилі.
Режисерська робота
Я не очікувала різких сюжетних поворотів, гострої сатири чи артхаусних штук – і правильно робила.
Цю частину комедії зняв британський режисер Девід Керр, який не наважився реформувати якось традиційну пародію на фільми про шпигунів-суперагентів.
Режисер не намагається впровадити мораль і не задає питань. Ось вам добре знята комедія – просто дивіться, не думайте багато.
[read_more_news]
Гра акторів
Зрозуміло, що Аткінсон всіх затьмарив, однак інший сценарій і не розглядався. Як завжди, кумедна міміка складає сильну конкуренцію Джиму Керрі.
Смішна хода, незграбні рухи і безглузда впевненість у собі – все разом зібрало звичний нам образ, який знову відіграв своє.
Напарник-помічник Інгліша Боф, якого зіграв Бен Міллер, нічим не вразив.
Це персонаж другого плану, який ніяк не відзначився і якого неможливо запам’ятати.
Згода, було так задумано, але мені не вистачило кілька акцентів на цього героя.
І, звичайно ж, нас знайомлять з небезпечною і красивою шпигункою. Вдало обрали нашу Ольгу Куриленко, зробивши відсилання до її ролі дівчини Джеймса Бонда у 2008.
Ольга добре впоралася з подібним жанром, незважаючи на те, що натерпілася незручних сцен і безглуздих падінь.
Сказати, блищала – ні, але ефектна поява була, зараховано.
Дуже не сподобалося, що і тут всунули тему російської шпигунки, тому що вона тут абсолютно необгрунтована і вже неабияк набридла.
Вердикт
Цього разу у сценарії використовували політичні події і тему сучасних технологій.
Напевно, саме це і зробило ставлення до фільму позитивним і актуальним.
Я не раджу фільм любителям фестивального кіно і поціновувачам інтелектуального гумору.
Приходити на нього потрібно з друзями у легкий день, коли буде багато вільного часу і мало зайвих думок у голові.
Думаю, це не найкращий варіант для перегляду поодинці, але точно хороший для тих, хто любить роботи Аткінсона.
Сюжет: 7/10
Режисура: 6,5/10
Гра акторів: 7,5/10
Атмосфера: 10/10
Загальна оцінка Фактів ICTV: 7,7/10
До речі, раніше ми ділилися враженнями від мюзиклу Mamma Mia! 2.
Валерія Маліцька
Фото: kinoafisha