Просто напередодні Дня ЗСУ ведуча Фактів ICTV та телемарафону Єдині новини Юлія Сеник поділилася щемливою історією. Вона допомогла військовому, який їхав зі шпиталю.
Зустріч Юлії Сеник з військовим
Вперше Юлія побачила військовслужбовця років 30, що чекав на щось на морозі, коли приїхала по справах до клініки в центрі Києва. Коли вона за годину вийшла, то знову його побачила і запропонувала підвезти, адже побачила, що чоловік замерз.
Наступна фраза військового вразила ведучу.
– Сів, одразу каже: “Вибачте, я не можу вам заплатити”. Та що ви? Нічого не треба! – відповіла йому на це Юлія Сеник.
Як зʼясувалося, воїн майже нічого не чув, адже отримав контузію під Донецьком і їхав зі шпиталю. Тож спілкування продовжилося за допомогою переписки в телефоні. Виявилося, що чоловік їде додому, а це дорога в 200 км, тому попрохав підвезти на маршрутку.
– Доїжджаємо до Одеської, починає говорити, дуже хвилюється, мова переривчаста: “Ще раз мене вибачте, будь ласка, що не можу заплатити, не маю зовсім грошей. Почуваюсь непотребом, без грошей ти нікому не потрібен”. Пишу знову і показую на екрані: “Не смійте так думати! Ви – герой!! Ви нас захищали!” – наголосила Юлія Сеник.
На це військовий сказав, що після відновлення повернеться на фронт. На пропозицію ведучої записав її контакти, якщо знадобиться реабілітація, та подякував за допомогу. Після цього Юлія довго вмовляла його взяти гроші на квиток, аж поки воїн не згодився.
– Чому військовому цілу годину ніхто не зупинився в центрі Києва, чому ніхто не зголосився підвести? Чому ми такі байдужі? Чому ми робимо вигляд, що нас це не стосується? Чому український військовий дістається додому з госпіталю без копійки грошей?! – задалася питаннями Юлія, поділившись історією в соцмережах.
Реакція підписників на історію Юлії Сеник
В коментарях люди подякували ведучій за її небайдужість та визнали, що так мають ставитися до наших захисників всі. Адже завдяки їм ми можемо щодня прокидатися.
- Дякую! Чудовий вчинок! А історія сумна. Прикро, що так доводиться вертатися з госпіталю, тим паче, людині ще відновлюватися потрібно, а наче її кинули всі ми. Ваш промінь надії й тепла це виправить, хоч трошки, цього разу напевно.
- Просто до сліз. І до відчаю теж. Ну як так? Боже, яке нерозуміння чи небажання розуміти очевидне – ви тут, бо вони там. Люди, нас без цих хлопців і дівчат, просто не було б. Слава героям – це ж не просто слова. Дякую тобі за твою чітку позицію і за історію, яка мусить бути почутою.
- Дякую вам, Юліє, за ваш людський підхід, спасибі за побратимів!
- Ти – молодець! В такі моменти і проявляється вдячність та людяність. Ми в тилу зобов‘язані допомагати тим, хто повернувся з війни – підтримати навіть просто словом, а ця історія взагалі до сліз.
Фото: Юлія Сеник