На українські екрани 20 січня виходить один із найпохмуріших різдвяних фільмів Тиха ніч. Англійською мовою це можна було б назвати “one of the darker Christmas movies”, російською просто “мрачный”, а українською “похмурий”, але це зовсім не означає чогось поганого.
Ця стрічка – дебютна режисерська робота Камілли Гріффін. Вона демонструє величезний потенціал, хоч фінал залишає неприємний та сумний післясмак.
За жанром картину визначили як чорну комедію, але точніше було б її назвати апокаліптичною трагісатирою. На початку фільму Нелл (Кіра Найтлі) та її чоловік Саймон (Метт’ю Гуд) організовують розкішну різдвяну вечірку у заміському будинку, на яку запрошують друзів. Ще вони мають трьох синів: старшого, Арта, зіграв зірка фільму Кролик Джоджо Роман Гріффін Девіс.
Власне, підготовка до різдвяної вечері, погоня за куркою Метт’ю Гуда, тонкий британський гумор та приїзд гостей – це все нагадує класичне комедійне та моментами мелодраматичне кіно. Така собі вітальна різдвяна листівка, яка швидко набуває темного забарвлення, коли з’ясовується, що це Різдво – останнє для всіх.
У подібному жанрі завжди має бути свій слон у кімнаті (англійська метафора, що означає очевидну правду, яку всі ігнорують, – Ред.). І тут він присутній. Його намагаються нівелювати спершу сміхом, а потім слізьми, адже попереду неминучий кінець світу. Ось-ось до них дійде величезна токсична хмара, яка утворилася через екологічну катастрофу, спричинену діями людей, що призведе до неминучої та болючої смерті всіх.
Водночас у всіх героїв є спеціальні таблетки для самогубства, які видав уряд, існування яких приховували від безпритульних та нелегальних мігрантів. Тут можна провести паралель з вакцинами від Covid та загрозою так званого вакцинного націоналізму, про який говорили в ООН.
Під час перегляду дуже помітно, що Найтлі смакує цю роль. Та й гра самої акторки приносить задоволення та наштовхує на думку, що досі її комічний талант використовували вкрай рідко. Сама лише посмішка Найтлі у фільмі ніби говорить: якби я вас убила, то ваше тіло ніколи б не знайшли.
Сама стрічка нагадує французьку картину 1996 року Сандрін Вейссе під назвою Чи буде сніг на Різдво? Там мати та її семеро дітей лягають у свої ліжка напередодні Різдва і вже ніколи не прокидаються. Цілком можливо, що Найтлі, як і Гріффін, яка зняла Тиху ніч та виступила сценаристом, вподобали фільм 25-річної давнини.
Серед гостей, які приїхали на вечірку: запальна та матеріалістична Сандра (Аннабель Волліс з серіалу Гострі картузи), її стриманий та нерозбірливий чоловік Тоні (Руфус Джонс) та їхня дратівлива і розпещена дочка Кітті (Девіда Маккензі); лесбійська пара Белла (Люсі Панч) та Алекс (Кірбі-Гауелл Баптіст), які мають зовсім різні погляди на те, як провести останні години разом; Джеймс (Сопе Дірісу) і його набагато молодша партнерка Софі (Лілі-Роуз Депп), єдина американка в акторському складі.
Фінал фільму можна описати лише як здійснену мрію для всіх, хто заперечує зміни клімату, антиваксерів та всіх, хто думає, що вчені та уряди працюють заразом, щоб всіх обманути.
Якщо ви фанат тонких чорних комедій, то ранні сцени стрічки можуть вас дещо розчарувати. Діалоги персонажів – це типова британська балаканина, яка може одночасно дратувати та захоплювати. Як, наприклад, в англійській кінодрамі Вечірка Саллі Портер. Але глядачі, що мають терпіння, все ж отримають свою винагороду, хоч і гірку.
Фото: Maven Screen Media, Marv Films