Фільм Девіда Гордона Гріна Геловін 2018 року став ковтком свіжого повітря як для франшизи, так і для жанру слешерів в цілому. Відкинувши 40 років невдалих сиквелів та неякісних ремейків, режисер створив продовження класичного оригіналу Джона Карпентера 1978 року, яке було частиною перезавантаження, частиною ремейку, і все це було весело.
Анонсування двох сиквелів нараз — багато в чому палиця в колеса, бо це одразу дає зрозуміти, що друга частина не збирається розповідати повноцінну історію. Чорт забирай, Геловін вбиває навіть не намагається вибудувати грамотний сюжет. Грін настільки очевидно схиляється до формул і кліше, що складається враження, ніби він захопився успіхом першої частини і просто вирішив дати затятим фанатам саме те, чого вони хотіли, не на користь решті глядачів.
Розповідь починається довгим флешбеком у 1978 рік, що заповнює деякі прогалини в передісторії Френка Гокінса в ролі Вілла Петтона. Герой випадково прострелив шию своєму напарнику, що стало прикладом ненавмисної міткої стрільби, а потім якимось чином чотири рази промахнувся по Майклу Майєрсу. Це дуже безглуздо, але не засмучуйтесь: далі все стає ще дурнішим.
Можливо, найбільше нарікання на Геловін вбиває полягає в тому, що 99% персонажів, які з’являються у фільмі, — повні та абсолютні ідіоти. Мешканці містечка Геддонфілда – одні з найтупоголовіших і найбільш одновимірних архетипів, які ви бачили на екрані за довгий час. Навіть за стандартами людей, які існують у рамках міфології Геловін вбиває, ви на кожному кроці ставите питання про їхні мотиви. Чому вони просто стоять і чекають, коли їх жорстоко вб’ють? Чому в усіх є зброя, але ніхто не може нею скористатися, незалежно від близькості до мети? Чому місцева лікарня раптом стала місцем скупчення розлюченого натовпу? Коли Майкл Майєрс перетворився на гібрид Джейсона Борна і незламного суперлиходія? Чому всі майже про все брешуть одне одному в обличчя? Гріна не хвилюють відповіді на жодне з цих питань, так само, як і вас.
Найбільш кричущий гріх Геловін вбиває полягає в тому, що протягом майже всіх подій фільму Лорі Строуд у виконанні Джеймі Лі Кертіс залишається осторонь. Після тяжкого поранення, отриманого у третьому акті останнього фільму, вона перебуває у поганому стані, і впродовж усього фільму залишається в лікарні. Легендарній королеві крику дісталося лише кілька сцен, і в одній з них вона самостійно робить собі укол знеболювального в дупу. Вогняної присутності та зіркової сили Кертіс дуже не вистачає.
Якщо ви хочете побачити кров, кишки і жах без будь-якої напруги, то вам рекомендується цей фільм. Майкл з’являється, жорстоко розправляється з кількома людьми, а потім вирушає до наступної жертви. Все повторюється знову і знову, без будь-яких відхилень від цієї завченої схеми.
Взаємини Майкла і Лорі підтримували франшизу протягом 43 років, але в Геловін вбиває вони взагалі не згадуються. За винятком того, що Лорі ділиться з Френком своєю багатозначною думкою про те, чому її заклятий ворог так поглинений жагою крові, яка, судячи з того, як часто в нього стріляють, колють і дубасять його з першої до останньої хвилини, не завдає навіть найменших побічних ефектів.
Сценарій Гордона Гріна і Денні МакБрайда слабкий і рясніє кліше, а прозорі спроби порушити тему настільки скриплять, що викликають сміх. Для давніх шанувальників є безліч “великодніх яєць”, кивків та підморгувань, які обов’язково викличуть реакцію, фільм залишається зворушливо шанобливим до робіт Джона Карпентера, але загалом це кіно – стандартний слешер.
Це ставить Halloween Ends (анонсована третя частина) у дуже складне становище, особливо якщо врахувати, що Кертіс вже попередила нас, що багато людей його зненавидять. Фільм Геловін вбиває непоганий, але й не гарний: сценарій і режисура працюють на автопілоті, а моторошні декорації щосили намагаються викликати дуже поодинокі поштовхи збудження. Кіно відчувається як величезний спад після адреналінового сплеску, який забезпечив його попередник.
Геловін вбиває вже в українських кінотеатрах та на стрімінговому сервісі Peacock.