Блогер і телеведуча Олександра Миколюк в пості в своєму Instagram пояснила, чому торкнулася в блозі теми війни.

– Не так давно я висловлювалася на тему Донбасу, але, мабуть, нікому не було до цього справи, а зараз, коли я говорю про країну в цілому, всі запитують – чому ж, Саша, ти зачіпаєш політику в своєму блозі. Відповідь проста: я бачила своїми очима, як мій Донецьк – моє рідне і улюблене місто перетворюють на руїни.

 

Я знаю, як це, коли люди не сумніваються, чи збирати їм речі, а збирають їх. У поспіху. Все необхідне. Вибігають в під’їзд, в який у цей момент влітає снаряд і позбавляє їх життя, – написала вона.

За її словами, для багатьох українців проблема Донбасу була лише тим, за чим вони з переляком спостерігають в новинних випусках, а зараз, коли над нами нависає чергова загроза, нікому не зрозуміло, що буде далі.

Дівчина каже, що зараз всі її друзі і знайомі в паніці й у страху, тому вона не може просто писати про те, як правильно підібрати джинси або крем для рук взимку.

– Я пройшла зовсім інший шлях, тому я не можу не відчувати емоцій щодо потенційної загрози вторгнення. Я поїхала з рідного міста в п’ятнадцять років, і через розкол у моїй родині в той час, мама вирішила залишитися в Донецьку, а тато вже давно жив в іншій країні.

 

Мені не описати словами той жах, коли мені дзвонить найкращий друг, і кричить в трубку: “Саш, подзвони мамі, запитай, чи все в порядку. Щойно закінчився артобстріл нашого району. У нашому будинку вибиті всі вікна”, – пише Олександра.

Через кілька місяців вона поїхала в Європу і вступила на політологічний факультет.

– Моєю метою було не балотуватися в президенти, і змінити усе “раз ти така розумна, то йди у владу і все зміни, чи мізків вистачило тільки груди пришити?”(Привіт, Джулі, ви відчайдушно просили, і я все-таки побачила ваш коментар).

Поясненням послужило те, що дівчина просто не могла думати ні про що інше. Війна в її місті настільки поглинула її думки, що інтерес до всіх інших сфер життя зник, зізнається телеведуча.

Миколюк зазначила, що війна триває вже вісім років, і рідний для неї Донецьк весь цей час бомблять час від часу.

– Багато хто забув, а я ні. Тому, друзі, я і обговорюю цю тему. Я просто не можу бути осторонь. Фізично не можу і морально. Це біль, з яким я зіткнулася.

 

Я вже бачила, як це починалося, тому мені страшно. Дай Бог, нас з вами обійде стороною ця біда. Я не засуджую тих, хто не коментує ситуацію в країні, як і не засуджую тих, хто просто не знайомий з цим, тому не може відчувати ніяких емоцій з цього приводу, – пише Олександра.

Дівчина каже, що щиро зневажає тих, кому є що сказати, але вони вибирають цього не робити. Як і щиро зневажає тих, хто скаже їй, що вона не має права коментувати ситуацію.

– А блогерам, які коментують мій пост із засудженнями у своїх профілях, бажаю, задуваючи свічки на своєму наступному дні народження, загадати собі емпатію. Це приголомшлива якість. Можливо, тоді й друзі у вас з’являться, а не тільки шанувальники вашої творчості в мережі. І звичайно ж, робити це під мирним небом над головою, де б ви не були, – коментує Олександра Миколюк.

Фото: Олександра Миколюк