В українському прокаті нещодавно вийшло продовження Джокера від режисера Тодда Філліпса під назвою Джокер: Божевілля на двох.

Світова прем’єра фільму відбулася на кінофестивалі у Венеції, де він був представлений в основному конкурсі, як і перша частина 2019 року. Але цього року фільм Філліпса залишився без Золотого лева. І на це є очевидні причини, адже друга частина не має того сценарію, не дає того ефекту, і не залишає того післясмаку, який був після перегляду першого Джокера.

У хороших режисерів є послідовне особисте бачення світу, яке простежується в їхніх фільмах. В Альфреда Гічкока були теми відчуження, у Стенлі Кубрика – тема банальності людської раси. Яким є бачення Тодда Філліпса – велике питання.

Світові критики вщент рознесли другу частину Джокера. І, сміємо зауважити, це було не зі злого умислу. Джокер: Божевілля на двох – нудний, не має розвитку сюжету і перетворений на мюзикл.

Враховуючи те, що перша частина вийшла у 2019 році,  режисер мав купу часу, мало не вічність, щоб довести сценарій до пуття, адже він виступив ще й як співсценарист разом зі Скоттом Сільвером. Але ні, цього не сталося, і середина фільму або й ціла година – це тортури для глядачів у кінотеатрі, єдиним порятунком для яких залишається сон.

Сюжет фільму Джокер: Божевілля на двох

Події фільму Джокер: Божевілля на двох зосереджуються на продовженні історії Артура Флека (Хоакін Фенікс) після закінчення фільму Джокер. Тепер Флек очікує на суд у лікарні, де він щодня приймає пігулки. Його судять за вбивство п’ятьох людей, зокрема ведучого токшоу (Роберт Де Ніро) у прямому ефірі.

Флек втрачає будь-яку жагу до гумору, що помічають навіть охоронці закладу, де його утримують. Тим часом його адвокатка (Кетрін Кінер) намагається побудувати лінію захисту на роздвоєнні особистості Флека.

Одного дня він зустрічає Гарлін Квінзель (Леді Гага), яка щиро ним захоплюється. У стосунках з нею Флек пізнає кохання, музику та фантазує. Більшість епізодів їхніх стосунків розгортаються у вигаданих музичних номерах, які можуть видатися вишуканими для більшості, але не для поціновувачів мюзиклів.

Квінзель зізнається Артуру в коханні й обіцяє, що вони побудують власний світ. Тим часом Артур звільняє свого адвоката і вирішує сам захищати себе проти прокурора Гарві Дента (Гаррі Лоуті).

Суддя (Білл Смітровіч) застерігає усміхненого Артура, щоб той не робив із зали суду посміховисько. Але вже на наступне судове засідання Артур з’являється у клоунському гримі. Суддя дозволяє це шоу.

Рецензія на фільм Джокер: Божевілля на двох

Друга частина Джокера схожа на суцільний насміх над кінематографом. Він намагається увібрати в себе ледь не всі жанри: це й фільм за мотивами коміксів, і судова драма, тюремна драма, мюзикл та ромком. У цьому спектрі класифікацій важко визначити, який жанр був гіршим.

Якщо взяти його як фільм за мотивами коміксів, то можна охарактеризувати футбольним терміном – “удар по горобцях”. Як мюзикл – теж проліт. А якщо згадати останні фільми цього жанру, такі як Тік-так, бум! з Ендрю Гарфілдом, Вестсайдська історія Стівена Спілберга або Вонка з Тімоті Шаламе, то це геніальні шедеври порівняно з другим Джокером.

Більшість пісень у фільмі Філліпса не є оригінальними, і, попри весь співочий талант Леді Гаги, стрічка нагадує роботу автомеханіка, який виграв мільйони в лотерею і вирішив стати режисером.

Під час перегляду Джокер: Божевілля на двох складається відчуття наче ця картина перебуває у заручниках притупленої фантазії сценаристів та режисера.

Найкраще у цьому фільмі – це, звісно, гра Хоакіна Фенікса. Однак, якщо обирати персонажа, то героїня Гарлін Квінзель значно яскравіша. Вона, мабуть, єдина, хто шукає сенс, а також сутність перетворення на Гарлі Квінн.

Справжнім вибухом у фільмі став кульмінаційний момент. Він нагадував щось на кшталт мініфлешбеку кадрів із Темного лицаря за участі Гіта Леджера. Це було ефектно, і дуже хотілося б подивитися історію Джокера з цього моменту. Але цьому не судилося бути через жахливий сценарій, який залишив болючі та гіркі спогади про дилогію.