Напередодні Нового року досить актуальною є тема вибору шампанського. Щоб розібратися зі всіма нюансами Факти тижня побували на батьківщині цього ігристого вина – у французькій провінції Шампань.
Провінція розташована подалі від міської метушні, за 140 кілометрів від Парижа. Шлях пролягає через автобан, пагорби і чисельні виноградники.
Дорогою можна заїхати у невелике містечко Еперне, яке називають столицею цього напою. Про це свідчить навіть назва головної вулиці – Авеню де Шампань.
Це одна з найдорожчих вулиць у світі, всі багатства там заховані фактично під ногами – у підземних підвалах, що розтягнулися аж на 150 кілометрів. Саме там зберігається неймовірна кількість дорогого, але такого популярного напою як шампанське.
Вздовж самої вулиці – старовинні вілли, палаци і замки. У них розташувалися знамениті на весь світ доми шампанських вин. Справжній розкіш і лоск тут особливо підкреслює нічна ілюмінація.
– Шампанське – це, звісно, напій традиційно французький! Як і вино, от приміром, розе… Це частина нашої гастрономічної історії, – каже працівник дому шампанських вин.
Справжнє шампанське зберігається в 20-ти метрах під землею, де практично немає світла. Масштаби підземних катакомб та пляшкові схованки неабияк вражають.
Підвали з’явилися ще в IV столітті, на місці колишніх крейдових шахт. Спочатку тут своє вино зберігали ченці, і лише згодом, за кілька століть погреби пристосували для зберігання шампанського.
А почалося все у XVII столітті. У невеличкому французькому селищі Овілле, де один із ченців і вигадав метод шампанізації вина. Відтоді шампанське – це та справа, яка передається тут із покоління в покоління.
Мішель Шове із гордістю показав родинний підвал. Саме там напій проходить фінальну стадію підготовки.
– Шампанське у нас у підвалі перебуває мінімум два роки. До того часу, як воно буде готове до продажу. А найдовше ми тримаємо тут так зване вінтажне – це сім років, – розповів Мішель Шове, менеджер дому шампанських вин.
Шампанське цієї родини користується популярністю не лише в Європі, його купують навіть в Японію чи Сполучені Штати.
Всі пляшки запаковані наче ситро, у металеві кришечки. Це для того, аби напій пройшов друге бродіння. Перед продажем шампанське ставлять догори дригом і упродовж місяця пляшки плавно повертають.
Це роблять щодня, аби напій можна було легко звільнити від осаду і запакувати вже у корок. Та починається процес виробництва шампанського у полі.
– Ми збираємо врожай наприкінці вересня, це триває упродовж тижня, – додав Мішель Шове.
Далі з винограду під пресом вичавлюють сік. Потім він прямує до спеціальних ємностей, де перетворюється на вино, яке лише за кілька місяців переллють у пляшки та відправлять у підвал.
З винограду Мікаеля Гаяра роблять шампанське для британського королівського двору. Врожай збирають виключно вручну, відповідно до вимог контролюючих органів. Вони ж ретельно стежать за обрізкою, землею і якістю ягід. Та визначають обсяги того, що можна зібрати.
– Ми орієнтуємося приблизно на 10 тис. кілограмів на рік. Решту – лишаємо на лозі, бо ж збирати можемо лише визначену кількість. Ми маємо трохи більше гектара землі. З 20 соток отримуємо приблизно €1 тис. на місяць, мінус – податки та добрива, – каже Мікаель Гаяр, житель провінції Шампань.
Виноробство приносить основний дохід регіону, тому більшість мешканців так чи інакше задіяні в цьому процесі.
Власник дому шампанських вин щодня пересувається на мініатюрному електрокарі, бо територія його родинних угідь вимірюється не одним гектаром.
Лише під виноград зайнято 4 гектари, якими володіє його донька. 10 років тому Шарлотт повністю занурилася у виноробну справу.
– Ми вирощуємо 3 різновиди винограду і виробляємо з нього приблизно 25 тис. пляшок шампанського на рік. Це небагато, загалом у нашій провінції виробляють 300 млн. пляшок щороку, – розповіла Шарлотт Морган Ле Галле, власниця дому шампанських вин.
Своє шампанське вони витримують у погребах мінімум три з половиною роки. Чимало пляшок є і суто для сімейного дегустування.
Вдома шампанське краще зберігати у горизонтальному положенні, також бажано у темряві та при постійній температурі. І не більше двох років, бо далі напій втрачає свій смак.
– Шампанське повинне мати добрі бульбашки, але тонкі, які прямують у келиху суворо вгору. Аромат напою має бути інтенсивним, ви маєте відчути післясмак фруктів, – додала власниця дому шампанських вин.
Середня ціна шампанського у Франції – €25-30 євро. Шампанське, навіть для самих французів – напій недешевий, тому його споживають дуже економно і переважно на свята. Більше коштів французи витрачають на їжу.
– Зазвичай, у Франції на різдвяному столі є індичка, але у нашій родині ми їмо устриці та різні морепродукти. А на десерт ми купуємо Поліно, це такий солодкий рулет, – розповів мешканець Парижу.
Середній бюджет святкового застілля – €70 на людину. Та що готувати – кожна господиня обирає сама.
Звісно, французька кухня – одна з найсмачніших у світі. Святкових і звичайних, буденних, смаколиків тут більше, ніж достатньо. Чого тільки варті тутешні сири, круасани чи фуагра. Але ж і українцям, погодьтесь, є що на це відповісти. В Україні, між тим, виробляють не лише своє шампанське, але й свій брі.
Отож, що купувати: французьке шампанське чи наше ігристе? Сир український чи іноземний – вибір за вами. Але, як кажуть французи, головне тут не ціна, а щоб краще смакувало.