Північна Італія — гірська і прохолодна, тому влітку тут має бути приємно. Ми ж з’їздили у травні, відчули різні настрої погоди, але захват неймовірний. Розповімо про логістику й зануримо в атмосферу самобутніх і таких різних Бергамо, Мілана, Лекко й Комо.

Дорога

Ми летіли лоукостом Wizzair, рейс Дебрецен-Мальпенса-Дебрецен (квиток в один бік — від €10). Як доїхати до Дебрецена? З Чопа в угорський Загонь їде маленька електричка (90 грн, 20 хвилин, розклад тут), а звідти щогодини прямує електричка або інтерсіті до Дебрецена (2200 форинтів, 2,5 год., розклад тут). Якщо не встигаєте придбати квиток на вокзалі, то можна у провідника, але тоді ціна вища. Обов’язково купіть форинти, без них ніяк!

У Дебрецені напроти вокзалу побачите два віконця у жовтій будівлі — там придбайте звичайний квиток на громадський транспорт (320 форинтів), якщо купуєте у водія, то вартість вища. З правого боку, перпендикулярно до вокзалу є зупинка, звідки прямує автобус Airport 1 (о 4.00, 5.20, 7.32, 10.57, 12.12, 17.20, 19.00, 19.32, 21.32, 0.42). Їхати 15 хвилин. Таксі коштує від 3000 форинтів.

До аеропорту Мальпенса летіти 1 год. 50 хв. (зручний виліт — о 14.30). Уважно прочитайте всі правила Wizzair, аби не довелося переплачувати.

З Мальпенси — година до Мілану і дві години до Бергамо. З аеропорту їде прямий шатл (розклад і ціни тут, якщо бронювати на сайті, тоді на €2 дешевше).

Ми орендували житло в Бергамо і замовили квитки на шатл онлайн (€16). Бюджетніший варіант: прямувати до центрального залізничного вокзалу Мілану, а звідти — поїздом до Бергамо (разом — €12). Розклад залізниці.

Житло

Ми їхали в Італію на п’ять днів і чотири ночі, а дорогою назад залишилися на ніч у Дебрецені. Спочатку планували зупинитися у Мілані, шукали житло на Airbnb. Кімната за 15 хвилин від метро на чотири ночі для двох — €200 і вище. Житло за 20-25 км від Мілану коштує менше, проте є незручності у логістиці, а ще не всі господарі на цих теренах спілкуються англійською.

Відтак ми вирішили оселитися у Бергамо. Маленьке місто, але напрочуд змістовне й комфортне, архітектурне й затишне, дуже гарне й багате природою, історичними пам’ятками і мистецтвом, навколо розкинулися гори, а в будні тут дуже мало туристів. До речі, раніше саме сюди з Дебрецена літав Wizzair.

Ми орендували кімнату у сеньйора Антоніо — €110 з двох — за чотири ночі зі сніданками, кавою і трансфером з аеропорту Бергамо й назад.

Мешкає Антоніо за 20 хвилин пішки від Старого міста і за 40 хвилин від залізничного вокзалу. Його можете знайти у Facebook.

Бергамо

Туристичні брошури пишуть: експрес-програма для Бергамо — 6 годин. Ми скажемо: і двох днів мало, аби не тільки побачити багато визначних місць, а й зазирнути у провулки й закапелки, відчути атмосферу справжньої непопсової Італії.

Місто має близько 40 кв. км території, але воно широко розкинуте, за день можна легко пройти 20 цікавих кілометрів, а якщо погода дозволить, то й більше.

Бергамо має два образи. Верхня частина — історична: з замками, базиліками, вузькими вуличками, кольоровою бруківкою, “іграшковими” крамницями й вінтажними кондитерськими.

Старе місто огорнулося у величезний парк, а навколо видніються милі гірські села, починається передгір’я Альп.

Історично-паркова частина — вкрай велика: для спокійної прогулянки з фотографуванням потрібен день. У будні в історичному центрі майже нема людей: тільки пенсіонери стоять у черзі за вишуканим сиром, а студенти йдуть на пари. Молодим людям поталанило, що їхній виш розташувався у середньовічному просторі.

Нижня частина — нове місто, не таке пряникове, але теж має архітектуру, повсюди дерева й квіти, є квартал брендових магазинів, а “трушні” гастрономічні заклади ваблять нетуристичністю й нижчими цінами.

У Бергамо навіть спальні райони чарують своїми будинками, насадженнями й атмосферою.

Якщо верхній пагорб міста — камерний і спокійний, то нижня частина — гамірна й подеколи з шаленим трафіком, тут багато мотоциклістів. Та вже ввечері, після 21.00 місто засинає, нема нікого.

Громадський транспорт

Ми майже не користувалися громадським транспортом, адже Антоніо підкидував нас на залізничний вокзал, звідки ми далі їздили Італією. Тільки одного разу спустилися фунікулером з паркової території у Старе місто.

Одноразовий квиток на громадський транспорт (і фунікулер) вартує €1,3, він діє 75 хвилин з часу компостування у спеціальному апараті на зупинці, тож за цей період можете використовувати білет кілька разів.

Прогулянка в Бергамо

А тепер ходімо гуляти.

Між Старим містом і парком зустрінете лебедя.

У парку побачите маленькі хатинки й великі, але однаково милі.

Вхід у ботанічний сад безкоштовний. Тут з одного боку зустрічає кіт, а з іншого крізь туман відкриваються краєвиди.

Підніметеся догори, побачите масштаби Бергамо. Аби погода була сонячною, тоді все видно і красиво ж. Спускайтеся пішки або фунікулером в історичний центр.

Кортить сфотографувати всі вікна. Ось на чотирьох вікнах — однакові квіти, що створюють кольори у сіру погоду.

І двері привертають увагу. Особливі ці маленькі: так цікаво, коли звідти виходять люди. Аж не віриться, що і так буває.

У Бергамо багато церков: і в історичному, і в новому місті. І це не просто маленькі каплиці. На площі П’яцца Веккія височіють Палаццо дель Подеста і Палаццо делла Раджоне — цю красу можна побачити також з дзвіниці Кампаноне (53 м, вхід через музей на площі, пішки або ліфтом — €5). Щодня о 22.00 дзвони відбивають 180 ударів на все Бергамо, як це було в давнину, коли зачинялися міські ворота.

За кожним поворотом: спуски і підйоми бруківкою, а також вузькі провулки й закапелки.

Вітрини — акуратні й такі домашні. Полента — знаменитий десерт з кукурудзяної каші.

Ранок п’ятниці, черга за сиром і бесіди про життя в історичному Бергамо, колоритний продавець трішки галасує, це ж Італія.

Дощ чи ні, а сієста — за розкладом, кафе й магазини закриваються на кілька годин. Певні заклади працюють з обіду або з вечора, а інші — зранку, потім зачиняються з 14.00 чи з 14.30 і десь до 18.00. Тож пообідати, як звикли українці, не просто.

Бюджетніше їсти у новій частині міста, а це теж атмосферно, бо там буденне життя Бергамо. Ми постійно шукали суп — ідеальний Мінестроне — та суп годі знайти. В одному кафе пояснили, що навесні і влітку в італійських траторіях супи не подають, мовляв, не сезон.

На фото — класична гастрономічна Італія — ньокі з томатним соусом, тальятеле з грибами, мисочка пармезану, його завжди саме так подають. Ну, і біле сухе з просекко.

Страва у Бергамо починається від €6 за піцу Маргарита, паста — від €6, келих вина — від €3, морозиво — від €2,5, еспресо — від €1. Переважно завжди чайові додані в рахунок, написано Coperto, за обід доплюсують по €2 чайових з кожного.

А тепер гайда у Мілан!

Мілан

Деякі туристи, які бували в різних містах Італії, критикують Мілан, мовляв, він не вражає. Нас і після Риму вразив! І після Бергамо й озера Комо! Архітектурне місто з гармонійним контрастом історії і автентичності зі сміливою і епатажною сучасною архітектурою.

З Бергамо — 50 хвилин електричкою. Білет на разову поїздку коштує €5,5 і він діє добу. Перед відправленням прокомпостуйте квиток у жовтому компостері на вокзалі, дядечко у салатовій жилетці, співробітник вокзалу неодмінно порадить вам це зробити, а ще він люб’язно у всьому допоможе.

Важливий момент: в Італії постійно запізнюються поїзди. Постійно! Поїзд часто оголошують за кілька хвилин до відправлення (!). Якщо на пероні бачите поїзд за 10 хвилин до відправлення, то це точно не ваш поїзд. Заскочите перевірити, а він за секунду вже і поїде.

Ось наш двоповерховий поїзд прибуває на розкішний Центральний вокзал Мілану: арки, скляні стелі, живопис, ліпнина, зовні нагадує епоху Відродження. Вокзал збудований у стилі ар-деко, а перед ним виросло велике яблуко.

У Мілані можете придбати денний проїзний за €4,5 на всі види транспорту. Також є варіант двоповерхового автобусу (€22), який стартує з вокзалу, увесь день катає визначними місцями за кількома маршрутами, ви слухаєте аудіоекскурсію, вам видають карту, можете виходити на будь-якій зупинці, гуляти, повертатися на зупинку і їхати наступним автобусом далі.

У травні Мілан має аромат жасмину і дорогих чоловічих парфумів, у травні сонцю усміхаються клумби з червоними маками. Місто сповнене шаленим трафіком автомобілів і мотоциклів, велосипедистів майже не видно, водночас столиця моди зберігає спокій і свій певний шарм. Повсюди — імпозантні й дуже стильні чоловіки, діти бавляться на галявині між Замком Сфорца і Аркою Миру, а дорослі займаються фітнесом просто неба.

Місто насичене різноманітною архітектурою.

Пам’ятники у Мілані відображають історію і мистецтво. На площі, перед відомим у всьому світі театрі Ла Скала височіє пам’ятник Леонардо да Вінчі. А ось на площі Кадорна — величезна голка з трикольоровою ниткою та вузлик у фонтані. Композиція символізує швейну майстерність, а триколор — лінії міланського метро.

Балкони й дахи заквітчані. Подеколи балкончик  увесь у трояндах, на даху розташована зелена оранжерея, а трапляється, що і весь будинок огорнувся у квіти. Є балкони і більш “домашні”, але все одно в одних кольорах і з озелененням.

Місто дуже зелене. Навіть перед собором Дуомо виросли пальми.

Мегаполісом їздять милі, немов ретро-іграшкові трамваї.

Йдіть трохи далі центру, до більш “домашнього”, ніж туристичного закладу, замовте піцу (від €7,5), ризото по-міланськи (другі страви — від €9,5), що готується з вершковим маслом, яловичим бульйоном, білим вином, пармезаном і шафраном, додайте келих популярного італійського лікеру Лімончело (спиртне — від €3)  і святкуйте свій Мілан.

Безумовно неймовірне джелато знайдете у центрі, в ChoCoLat Milano. Маленька італійська порція — це українська велика. Уявіть велику італійську порцію! Морозиво — від €2,5.

А тепер вирушаємо на озеро Комо!

Озеро Комо

Зараз поїдемо з вами туди, де гори зустрічаються з небом та озером Комо. Неймовірне озеро біля підніжжя Альп, його довжина — 50 км, а глибина — до 410 м. Над озером розташувалися маленькі, історичні, кольорові й самобутні гірські містечка.

Місто Лекко

Спочатку ми подалися на поїзді з Бергамо у Лекко (їхати 40 хвилин, квиток — €3,3). Це магічна залізнична мандрівка, адже за вікном — гори з озером.

Гори надійно оточили Лекко, їх видно всюди: з перону і з кожного провулку.

Під горою зустрічає персиковий вокзал.

Одразу скажемо, що місто Лекко відрізняється від міста Комо не тільки масштабами, а й характером гір й емоціями озера Комо. Гори — більш скелясті, озеро — замислене. Вранці Лекко віяло холодом і суворістю, ми були в куртках і шапках, проте такий настрій личить місту.

Неподалік вокзалу і центральної частини — набережна. Тут знайдете причал, звідки відправляється теплохід у знамените місто Белладжо (сайт прогулянок теплоходом). У травні тільки у вихідні можна попливти з Лекко у Белладжо.

А ось типова панорама Лекко.

З Лекко їдемо на поїзді в Комо (можна і катером, якщо є рейс, дивіться сайт). 42 км шляху і треба зробити одну пересадку (квиток – €4,8). Дорогою зустрічаємо імпровізовані сільські, але автентичні й милі вокзали. Ось біля одного з них: столик з вином і компанія колоритних італійців.

Місто Комо

Тільки година минула після холодного Лекко, і ось Комо зустрічає теплою погодою, можна ходити у светрі, а ще за годину — у футболці.

Милі будиночки створюють центр Комо.

Комо має історичну частину, оточену середньовічними стінами, повсюди — пам’ятки архітектури, навіть свій собор Дуомо.

Місцеві траторії — душевні і сімейні. Ось зупиняємося у Taverna DAL — це родинний бізнес. Дружелюбні господарі люб’язно подають піцу Маргариту, піцу з горгонзолою та песто і графин просеко. Піца починається від €6, вино — від €3. Ну, і по €2 чайових з кожного.

Після обіду якраз класно в гору підніматися. За вісім хвилин фунікулер підніме на гору Брунате. Фунікулер курсує кожні 30 хвилин, квиток в обидва боки — €5,5.

Брунате — пряникове село, навіть тут є архітектура серед милих будиночків.

На озері Комо було би ідеально зупинитися на тиждень, аби об’їздити всі міста й вілли, а також горами походити навколо. Та у нас був тільки день, тож ми подалися у міста Лекко та Комо, а з Комо попливли на теплоході у кілька містечок.

У такому круїзі можна провести день: виходиш, де тобі подобається, потім ідеш на наступний рейс і пливеш далі.

Кораблик вартує €8,9, його маршрут: Комо-Тавернола-Чернобіо-Мольтрасіо-Уріо-Торно-Блевіо. Кажуть, що неодмінно треба погуляти у Чернобіо.

Кожне місто зустрічає усмішкою, наприклад, Торно.

Далі було джелато і зворотній поїзд до Бергамо з пересадкою у Мілані (€9,6). Потім ще день у Бергамо і назад літак до Дебрецена, загалом Італія тривала п’ять днів.

Хай у кожного в житті трапляється щаслива Італія.

Евеліна Гурницька

Фото: Евеліна Гурницька