Найчастіше туристи їдуть до Вльори, Саранди, Дурресу та Ксамілу. Вльора і Саранда — просторіші, галасливіші, з безліччю кафе і нічним життям. Проте у Вльорі море брудніше, у Саранді — холодніше, а у Ксамілі — баунті. Ми обрали Ксаміл, зважаючи на відгуки і фотографії. Інтернет обіцяв тихий південний півострів з “мальдівським” морем, і він не злукавив.

Дорога

1700 км, чотири кордони (або п’ять, залежно від шляху), автобани й серпантини, гори й озера — дорога на авто довга, але змістовна.

Ми їхали у Ксаміл через Угорщину, Сербію, Македонію та всю Албанію. Поверталися Грецією, Македонією, Сербією та Румунією. Шлях туди був суттєво складнішим: довгі кордони, а найбільший виклик — албанські дороги. Екстремальні серпантини з різким обмеженням швидкості на кожних ста метрах, місцеві женуть на повну, та ми їхали за всіма правилами, адже дороги немов і не дороги, а ще поліція активно спостерігає. Якщо коротко про поїздку Албанією, то це красиво, але виснажливо і навіть страшно, ми в’їхали у ніч, пейзажі разом з небезпечними ділянками сховалися у сутінках, темрява приховала екстремальні картинки, та ми все одно добряче “відчували” всю дорогу. Саме тому з Македонії краще одразу звертати у Грецію і їхати в Албанію легко і спокійно.

Багато туристів їдуть в Албанію чи Грецію з двома ночівлями. Ми вирішили обмежитися однією у столиці Македонії. Однак розпал сезону, дев’ять годин на двох кордонах — ми виїхали о 5.30 із закарпатського Мукачева, але до ночі встигли тільки до столиці Сербії. Наступного дня нас затримали албанські “дороги”, а якби їхали через Грецію, то приїхали б на годин п’ять раніше.

Шлях назад відрізнявся швидкістю і комфортом, а кордони — суттєво нижчою завантаженістю.

Ціна дороги

Ми їздили переважно на газі. Дорога туди й назад, мандри до Греції, Вльори та історичних і природних об’єктів навколо Ксаміла — це €207 для авто. За автобани в Албанію ми заплатили: в Угорщині — 470 грн, у Сербії — €19, у Македонії — €5, а дорогою назад у Греції залишили €10,8, у Македонії — €6,5, у Сербії — €13,5, у Румунії — €3.

Автострахування — 720 грн.

Житло

Ми орендували віллу для чотирьох на Booking. Власник сеньйор Абедіні (як потім виявилося — посередник) пропонував розрахунок лише на місці. Приїздимо до нашого будинку, глибока ніч, ось прибуває чорне авто з двома бородатими чоловіками, кажуть: follow us. І що залишалося? Ми від’їхали трохи далі від заброньованого будинку до … ще кращої вілли. Тож нам дуже вдало змінили резервування за ту ж ціну.

Три спальні, вітальня, велика кухня, дві ванни, балкон-тераса у кожній кімнаті, нас четверо, а вілла для дев’ятьох. І ціна незмінна. Ранок показав всю красу: тендітний сад з візерунком квітів, хурмою, лимоном, виноградом, інжиром, акуратним городом. З тераси відкриваються білі будинки нестандартного планування зі скульптурами символічних чорних птахів на дахах, море у контрасті зі світлими горами грає ультрамарином.

Наші господарі мешкають на своєрідному поверсі-землянці. Поважна пара зранку до вечора працює на городі й кухні. Вони завжди щиро усміхалися, дбали, чи всього нам достатньо, радили маршрути, переймалися, якщо нас довго не було. Щоранку подавали каву по-турецьки і … ракію, пригощали традиційними стравами та інжиром — безкоштовно й від душі. Ці люди не знають англійської, перекладала люб’язна онучка. На прощання господиня подарувала саджанці квітів. І вона плакала.

Вілла на 10 ночей: €720 з чотирьох.

Ксаміл

Ксаміл входив до муніципалітету рив’єри Південної Албанії, нині є підрозділом муніципалітету Саранди, а також частиною античного міста Бутрінт. Населення — близько 3 тисяч, але враження, що тут тільки туристи. Нема відчуття перенасиченості, простір вкрай спокійний і домашній.

Тут розташувалися чудернацької форми будинки:  білі, персикові, жовто-блакитні, і вони постійно зростають угору. Поруч подеколи трапляються сірі й напіврозвалені будівлі, та вони не дисонують з акуратними хатками для туристів, радше додають природного контрасту. На дахах нерідко мешкають символічні птахи-статуї, а фасади прикрашені оберегами – зв’язкою часнику і моторошними іграшками.

Ксаміл наповнився маленькими кафе з європейським меню з вкрапленнями албанських страв, рибними ресторанчиками, є кілька супермаркетів, а на кожному повороті спокушають лотки з картиною овочів і фруктів.

Йдеш до центру, а там уже сувенірні крамниці, голосніші ресторани й фешенебельний готель Sole Mare з лаконічною стильною терасою і свіжою варіацією класичних коктейлів.

У Ксамілі немов щодня свято, але тихе й камерне, серед туристів не видно місцевих, вони або вдома, або на роботі. А ввечері зустрічаєш ксамільців біля їхніх будинків, вони печуть кукурудзу або ж влаштовують барбекю на тротуарі перед своєю оселею.

Море і острови

Хто бував у Вльорі, Саранді і Ксамілі, підтвердить, у Ксамілі найкраще море. Кілька пляжів, а море всюди різне: від “мальдівського” біло-бірюзового до смарагдового.

Пляжі — піщані або ж з мілкою галькою, та де-не-де кам’янисті, а затишні бухти — немов своєрідний чилаут.  Пляжі не надто людні, не надто музичні, достатньо чисті, подеколи місцеві люб’язно пропонують пончики з шоколадом, фрукти і ягоди в акуратних кошиках.

Наш улюблений пляж — Paradise — тут море з градацією сніжного і м’ятного, а ввечері ванільне небо з насичено-синім морем “підсвічують” пляж, тож він неначе сяє.

Неодмінно орендуйте катамаран і пливіть до Ксамілських островів. Хвильки ніжно гойдають катамаран, острівці створюють інтер’єр у морі, відкриваються кам’янисті і безлюдні, печерні і навіть з ресторанчиками.

На островах нелюдно, вода прозора й оксамитова, кожен острівець — маленьке відкриття й вода іншої барви.

Оренда катамарану для чотирьох осіб: 700 лек за дві години (кожну суму діліть на чотири, аби знати ціну в гривнях).

Сходити до Греції

Ксаміл може здатися статично-милим, неспішним: яскраві будинки, зелені сади, тихі кафе і щедрі магазини, але прогуляймося трішки далі (4 км), за околиці, які відкривають масштаби природи, її мінливий характер, розкішні панорами Ксаміла й Саранди, гір та моря, а також … острівну Грецію. Можна поїхати на авто, але пішки встигаєш насолоджуватися. Звивистий серпантин, туристичні вілли змінюються занедбаними хатинками де-не-де, а далі — тільки живописна пустота, отари овець розчиняються у барвах “висушеної”, але все одно красивої природи, з сутінками корови вирушають на прогулянку, подеколи мчать автівки, крізь тишу просочуються дзвіночки корівок, жодної душі.

Дорога вгору й донизу малює wow ракурси Ксаміла й Саранди серед глибоко-синього моря й пудрових гір. Ти йдеш і йдеш, раптово телефон смсить “вітаємо в Греції”, на тебе грізно споглядає військова територія, але крокуєш далі, до пляжу, ти в Албанії, а трішки далі, з іншого боку, вже вабить Греція, острів Корфу.

Античний Бутрінт

Південна Албанія — це і Бутрінт — античне місто, музей-заповідник на однойменному озері, Світова спадщина ЮНЕСКО.

Міжчасові лабіринти, стародавня архітектура, статуї на тлі гір, лісові хащі з екзотичними насадженнями, аромат гранату й лаврового листа, пісня цикад, черепашки біля “озерець” поміж руїн, чистісіньке озеро з мідіями, атмосферний міні-ринок з авторськими магнітами.

Античний Бутрінт зберіг тринадцять легендарних об’єктів: Венеціанську вежу, Древній театр, Акрополь, Велику Базиліку та інші. Акрополь, збудований на пагорбі, став музеєм античного міста, що демонструє історію Бутрінта.

Вхід: 700 лек.

Блакитне око

В околицях Саранди, серед албанських джунглів утворилося Blue eye — карстове джерело. Неймовірне озеро серед гір, насичено-синє у бірюзовому намисті. Водолази максимально сягнули 45 м глибини, далі “бездонне” озеро не пускає.

Кажуть, увесь рік температура озера однакова: 13 ºС, крижана вода судомить тіло, однак сміливці все одно скачуть з імпровізованого трампліну. Поруч галасує невеличкий ринок, а дехто пише послання з немов іграшкової, але справжньої червоної пошти-кабінки.

На її стіні написано: “Любов безкоштовна. Ти можеш сісти тут, написати листа й надіслати тому, кого любиш”.

Вльора, запаморочливий перевал і містичні гори

Ми з’їздили до Вльори, проте вразила не вона, а дорога. Туди — неймовірно прекрасна і складна, назад — небанально казкова й небезпечна. Саме шлях і є гвіздком нашої вльорської програми. Крутий серпантин, безкраї пейзажі, скелясті гори так близько-близько, пряникові містечка з бруківкою і білосніжними “грецькими” будинками, ще далі простягаються містечка, “вмонтовані” у скелі… І ось врешті місце, яке уява не намалює: найвищий перевал Албанії (1050 м), тут море щільно обіймається з небом, що їх не відрізнити, крутий обрив підкреслює масштаби, а фото з оглядового майданчика — космічні. Перша частина перевалу: симбіоз моря і неба, друга — ароматний хвойний тунель.

Високогірний перевал називається Ллогара, він є частиною гірського масиву Керавнійських гір албанської рив’єри, спускається схилами безпосередньо в Іонічне море.

Фантастично спостерігати море з гори, тим паче, коли невидима межа між небом і морем. У контрасті з дорогою Вльора може видатися дещо непримітною, проте наповнена архітектурою, численними рестораціями уздовж набережної, крокуєш пальмовою алеєю, інтуїтивно відчуваєш атмосферу Монте-Карло.

Дорога з Ксаміла до Вльори є дещо екстремальною, однак який це екстрим, коли потрапляєш на бездоріжжя крізь гори Албанії. GPS пожартував і на звороті завів нас на іншу дорогу, спочатку все окей, гарна траса, красиво навколо, дядько продає кавуни, а далі машин стає все менше і менше, і твоє авто немов раптово, миттєво опиняється на камінні в обіймах “диких” гір. Уже і назад не повернешся, бо багато проїхав і сутінки несподівано вкрили Албанію.

Гори — гострі, суворі, їхні верхівки купаються у рожевому сонці, місцеві споглядають на нас з подивом і пересторогою, вівці зазирають у вікна авто, ось чоловік їде на мулі, машин майже нема, і це не дивно, бо тут хіба на мулі і проїхати. Атмосфера зовсім інша, ніж у туристичній Албанії, така східна, автентична, неначе Монголія, “Албаністан”, як жартував друг у дорозі. Якщо коротко про цей досвід: то 50 км за п’ять годин, де кожен поворот усе складніший і з відчуттям, що він може бути останнім.

Греція

Південна Албанія має ще один бонус: Грецію. 20 км і ти в іншій країні — з каскадними містечками, кольоровими будинками з красивими балконами і в спекотнішому кліматі. Кордон є дуже лояльним, дістатися Греції можна через невеличку переправу за €5 без чека, або ж просто красивою дорогою.

Перший пляж за кордоном  — майже безлюдний, море — штиль, ось відпочиває італійська родина зі своїм фургончиком, батьки з двома дітьми бавляться в карти. Зупиняємося на легкий снек, відтак їдемо далі до міста Ігуменіца. Враження, немов воно складається з трьох відтінків: білосніжного центру, рожевої набережної і смарагдового моря.

І хоч багато людей на терасах, та все одно так тихо і спокійно поміж вузьких красивих провулків, прямуєш чистим тротуаром усе вгору, навколо змінюються барви й текстура фасадів різної форми…

Завершилася наша Греція купанням у теплому морі і великою порцією грецького салату.

Їжа

Албанія пригощає морепродуктами, стравами з листкового тіста, лимонним супом з квашеними огірками… І суп справді смачний, його подають на вибір: просто з овочами або ж з куркою чи рибою.
У “спальній” частині Ксаміла, далі центру розташувався милий ресторанчик Fishop.

Тут можна обрати рибу з собою, а ще неодмінно скуштуйте мідії у червоному соусі на кшталт грузинського, а також креветки. Підкресліть легким і прозорим білим вином.

А ще їдьте трохи далі Кcаміла, де на морі розташувався The Mussel House. Мідії у вершковому соусі, ризото з креветками, восьминіг, а море створює декор і музику.

Ціни на ресторани. Кожну суму діліть на чотири, відтак знатимете вартість в гривнях.

Лимонний суп з куркою або рибою – 250 лек
Піца для двох – 500 лек
Великий грецький салат, який може бути для двох і навіть чотирьох – 240-350 лек
Восьминіг (на двох-чотирьох) – 1300 лек
Мідії у соусі (на двох-чотирьох) – 500-600 лек
Ризото з креветками – 800 лек
Кальмар (300 г) – 800 лек
Креветки (300 г) – 1000 лек
Графин білого вина (0,5 л) – 300 лек
Еспресо – 80 лек
Капучино – 150 лек
Велика кулька хорошого морозива – 50 лек
Алкогольний коктейль на пляжі – 600 лек, у гарному ресторані – 900 лек.

Ціни на продукти:

Дуже смачний сир, 200 г – 200 лек
Кілограм морозива – 650 лек
Кілограм замороженого біфштексу – 360 лек
Вершкове масло – 320 лек
Айвар (знаменита балканська овочева закуска) – 170 лек
Абрикоси – 180 лек за 1 кг
Персики – 120 лек за 1 кг
Виноград – 140 лек за 1 кг
Яблука – 100 лек за 1 кг.
Апельсини (дуууже смачні) – 150 лек за 1 кг
Ківі – 240 лек за 1 кг
Пиво “Тірана” – 79 лек за 0,5 л
Кола – 70 лек за 0,33 л.

P.S. Дехто боїться Албанії. Нема чого боятися, навпаки краще поспішати, поки країна ще не надто розбещена туристами. До речі, на пляжах Ксаміла чути українську, а також італійську, польську.

Албанія є багатогранною: вона почерпнула емоції Греції, Італії, відтак створила власний симбіоз. Приємний клімат, краса дивовижна, лимон, олива й інжир повсюди, кухня смачна, сервіс — приємний, люди — просто хороші, такі, які вони є.
Хай Албанія неодмінно трапиться у вашому житті.

Евеліна Гурницька
Фото авторки
Головне фото: Евеліна Гурницька