У кожної сім’ї є свої традиції, які створюють особливу атмосферу вдома та які передаються з покоління в покоління. Хтось не уявляє ранок без сніданку за одним за столом, хтось щовечора збирається разом для перегляду фільму, а хтось звик влаштовувати маленькі подорожі.

З нагоди Міжнародного дня сім’ї, який відзначається 15 травня, ведучі Фактів ICTV поділилися власними традиціями та розповіли, що для них найважливіше в родині.

Анастасія Мазур

– У нас немає якихось особливих сімейних традицій. До великої війни любили на вихідних їздити кудись на сніданок, в затишне кафе. Якщо ні, то обов’язково спільний сніданок вдома, без телефону, неквапливий. Зараз син полюбив млинці – щонеділі у нас зранку млинці зі згущеним молоком.

Головне, мені здається, більше часу проводити разом. Взяти за правило ввечері, коли всі збираються, обговорювати, як у кожного пройшов день. Влаштовувати маленькі подорожі за можливості, нехай це буде навіть сусіднє містечко, дивитися разом кіно – у нас нині період Піратів Карибського Моря. Просто бути разом – зараз це те, що дає сили й те, що найцінніше!

Оксана Гутцайт

– Цьогоріч буде вже 23 роки, як ми з чоловіком разом. Ми почали зустрічатися та через три місяці зіграли весілля. Я вважаю, що, окрім кохання та поваги, для міцних і довгих стосунків нічого більше не потрібно. З кожним роком я все більше і більше закохуюсь у свого чоловіка та свою родину.  

Ми обов’язково дотримуємося традицій, які передали ще батьки, – спільні сніданки, розмови за столом. Телефон ніхто з собою не бере, щоб не відволікатися, це важливе правило, якого дотримуються всі. Чоловік у нас головний бариста в домі, тому кожен ранок робить мені смачну каву.

Під час війни ми для себе зрозуміли, що найважливіше – це більше часу бути разом, більше часу проводити з дітьми, поки вони не роз’їхалися. Ми вже розуміємо, що час дуже швидко спливає, донька вже від нас переїхала, ще трошки і син наступний, тому найдорожче – бути разом і цінувати кожен момент. 

Андрій Ковальський

– Сім’я – це найважливіше, що є в житті. Це найрідніші люди, які завжди поруч. Моєму шлюбу лише 9 років, але знайомі з дружиною понад 20, адже разом навчались. 

Про сімейні традиції раніше якось не задумувалися. Так, до появи дітей подорожували, потім робили це з дітьми. На жаль, вони народилися і живуть у часи війни, а перші 50 днів повномасштабного вторгнення взагалі прожили у паркінгу в авто. Нині про подорожі лише згадуємо і намагаємося більше часу проводити разом: гуляти, ходити в кіно чи просто гратися вдома або займатися хатніми справами. 

З’явилися і певні традиції: щоранку діти просять щось улюблене на сніданок, а на вихідних мають бути фірмові страви – млинці з шоколадом чи сирники. Нещодавно у дітей з’явилася ще одна традиція – вітатися з військовими. У свої 8 і 6 років вони добре знають, хто на нас напав і хто боронить, тому на блокпостах обов’язково опускають скло авто, дякують і вітаються з військовими.