У цей день, 10 вересня, 130 років тому народився класик світового кіно, драматург та режисер Олександр Довженко.

Довженка називають одним із найвпливовіших кінематографістів Європи, а його стрічки в добірках у багатьох культових режисерів, серед яких Андрій Тарковський.

Одного разу він зізнався, що перш ніж приступити до нової роботи, дивився Землю Олександра Довженка, адже вона порушує питання атмосфери в кіно.

— Довженко, мабуть, мені найближче, тому що як ніхто відчував природу. Для мене це дуже важливо. Його концепція одухотворення, обожнювання природи, його пантеїзм мені близькі. Довженко, мабуть, був єдиним із режисерів, хто не відривав кінозображення від атмосфери самої землі, її життя. Для всіх інших режисерів – це фон. А для нього – це середовище, – сказав Тарковський у 1985 році під час бесіди з Єжи Іллгом та Леонардом Нойгером.

Довженко став вчителем та наставником для поколінь кінорежисерів та постановників. Факти ICTV зібрали найцікавіші моменти з біографії українського режисера, а також чим він жив, окрім кінематографа.

Біографія Довженка

Олександр Довженко народився у досить бідній та багатодітній сім’ї – із 14 дітей вижили лише двоє: він та його сестра Параска. Його батьки були неписьменними, а грамотним у родині був лише дідусь.

Упродовж 1918-1919 років воював у лавах армії Української Народної Республіки проти більшовиків. Відомо, що він був у курені чорних гайдамаків, які штурмували у січні 1918 року київський завод Арсенал. Через 11 років Довженко зобразить ці події у фільмі Арсенал, але вже з іншого боку.

У серпні 1919 року його з товаришами заарештувала Волинська ЧК. Згодом Довженка відправили на три місяці до концтабору. Існує версія, що саме там його й завербували чекісти.

Режисерську діяльність Довженко розпочав у 1926 році в Одесі, де брав участь у зніманнях фільму режисера Фауста Лопатинського. Вперше про нього заговорили через два роки після виходу власної стрічки Звенигора.

У 1934 році Довженко опинився в Москві та написав листа Йосифу Сталіну з проханням захистити його і допомогти творчо розвиватися. На замовлення вождя він зняв фільм Аероград.

Після публікації у пресі Україна у вогні у 1943 році його звинуватили у підриві боєздатності червоної армії, а згодом викликали на килим до Сталіна. Тиран звинуватив митця в антиленінізмі та заохоченні до українського замість радянського патріотизму. Його перестали друкувати, а після Другої світової війни знімання стрічки Прощавай, Америко! призупинили без пояснень.

У 1956 році він завершив автобіографічну повість Зачарована Десна, яку почав писати ще у 1942 році.

— Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, – це Україна. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабкодухим і запроданцям, як не у нас?, – уривок із повісті Зачарована Десна.

В останні роки життя Довженко писав сценарії та навчав молодих режисерів. Він помер у 1956 році під Москвою від інфаркту в перший знімальний день фільму Поема про море, який завершила його дружина Юлія Солнцева.

Цікаві факти про Довженка

— Слов’янський кінематограф дав світу лише одного режисера – Олександра Довженка, – писав якось Чарлі Чаплін.

• Творчу кар’єру Довженко починав як художник-карикатурист. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників;
• Довженко мріяв про Голлівуд. Він просив Сергія Ейзенштейна та Чарлі Чапліна поклопотати про візу для нього хоча б на місяць.

Довженко був двічі одружений – його першою дружиною була Варвара Крилова. Втім, жінка кинула майбутнього кінорежисера та втекла з білогвардійським офіцером до Берліна. Другою дружиною Довженка стала акторка Юлія Солнцева.

• Довженку приписують романи з когортою відомих жінок тих часів: примою Астою Нільсон, піаністкою Олесею Черновою, поеткою Валентиною Ткаченко, балериною Ідою Пензо, а також акторками: Тамарою Адельгейм, Нонною Мордюковою, Зінаїдою Кирієнко, Ларисою Шепітько, Тамарою Макаровою, Вірою Строєвою та Лідією Канарейкіною.
• Режисер мріяв екранізувати роман про Тараса Бульбу та навіть братися до роботи, але завадила Друга світова війна.

Довженко був неймовірно самокритичним:

— Стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював. І це було одним із нещасть мого життя. Я був мучеником результатів своєї творчості. І чим далі, тим все більше переконуюся, що найкращих 20 років свого життя витратив я даремно, – писав режисер.

• Сталін вважав себе другом Довженка і часто викликав режисера на нічні прогулянки Арбатом.
• Режисер Гай Меддін назвав фільм Довженка Звенигора найбільш приголомшливим та ексцентричним та помістив його до списку Найкращих фільмів всіх часів.
• Журнал Time Out відніс стрічку Земля до 100 Найкращих фільмів ХХ століття, розмістивши її на 88 позиції.

Фільми Довженка

За своє життя Довженко створив дев’ять кінокартин. Першою була Сумка дипкур’єра у 1927 році, в якому режисер вперше і востаннє з’явився в камео. Але воістину значущою називають його другу картину Звенигора.

• Звенигора

Це перша стрічка з трилогії Довженка, якою він представив світу себе, як оригінального режисера. У Звенигорі він поєднав революційний епос, сатиру та лірику.

Картина складається з 12 епізодів, пов’язаних одним мотивом – пошуком скарбу-мрії, який спочиває в надрах Звенигори. Центральною постаттю є міфічний Дід, який намагається віднайти цей скарб та передає цю мету своїм внукам: молодшому Тимошу, який воює за Червону армію та старшому Павлу, який переходить на бік Петлюри та емігрує до Праги.

• Арсенал

Основою для стрічки стало повстання 1918 року на київському заводі Арсенал. У фільмі з’являється Тимош, але як робітник заводу.

Критики двояко відреагували на картину: одні розглядали її як пропаганду радянської влади, а інші – як тугу режисера через те, що УНР не змогла втримати владу.

• Земля

Це третя картина із трилогії Довженка. У ній розповідається про колективізацію в українському селі. Земля – стрічка про життя, любов та смерть.

На Всесвітній виставці у Брюсселі у 1958 році цей фільм посів десяте місце серед 12 найкращих картин в історії кінематографа.

Його остання картина Прощавай, Америко! залишилася незавершеною. Довженко встиг відзняти третину фільму. Плівка перебувала в архівах 46 років та вважалася втраченою, але її знайшли у селищі Білі Стовпи (нині мікрорайон Домодєдово). Вперше картину показали у програмі Панорама у 1996 році на Берлінському кінофестивалі.

Фото: Довженко-Центр