Олена Фроляк 19 років працює телеведучою програми Факти на ICTV. Крім того, вона майже 11 років керує інформаційною службою каналу. Телеведуча розповіла, як скасувала відпустку заради дебатів на Олімпійському, з якими труднощами доводиться стикатися в роботі і поділилася особливостями виховання дітей.

Олено, хочеться почати нашу розмову з дебатів на стадіоні. Тоді було шалене протистояння між Зеленським і Порошенком. Ви були модератором на сцені від Зеленського, і це трималося в таємниці до останнього. Хто і в який період часу вам запропонував бути ведучою?

– Представники команди Володимира Зеленського подзвонили керівництву каналу і запропонували, щоб дебати з їх боку вела я. Тобто це була не наша ініціатива. І хоча в той день я збиралася в маленьку відпустку, все одно не відмовилася від такої важливої події.

Швидко довелося ухвалювати рішення?

– Так, швидко, я вже їхала в аеропорт. Так сталося, що дебати збіглися з моїм днем ​​народження, ми з чоловіком давно запланували поїздку на цю дату. І ось – їдемо в аеропорт, страшні затори і саме в цей момент мені дзвонить Олександр Богуцький (директор-президент ICTV. – Ред.) і каже: Будь з телефоном, нікуди не виходь. Є важлива інформація.

Я ще подумала: Як не виходь?! Якісь три години, і я вже буду в повітрі. А потім передзвонив і розповів, у чому справа. Ніколи не забуду очі чоловіка, коли я говорю: Так, хлопці, повертаємо на першому ж перехресті.

Засмутилися, що поїздку довелося скасувати?

– Вперше в житті я не доїхала до аеропорту і повернулася, це цікаві відчуття, засмучуватися не було коли, я вже думала про день завтрашній і про те, як це все буде відбуватися. Я точно знала, що цей день запам’ятаю на все життя. Та й Олександр Андрійович (Богуцький. – Ред.) вдало пожартував – подумай, мовляв, коли у тебе на дні народженні ще буде 50 тис. людей на стадіоні! (Посміхається).

Мене тоді вітали і президент, і кандидат у президенти. Було приємно. Роль моя була хоч і коротка, але яскрава. Адже головні на дебатах – кандидати. У Андрія Куликова в цьому плані досвіду більше, а для мене, завзятого новинаря, це був унікальний досвід.

Особисто з Володимиром Зеленським були знайомі?

– З Володимиром Зеленським я зустрічалася тричі. Вперше, коли отримувала свій черговий Телетріумф як найкраща телеведуча. Тоді церемонію вів Квартал 95, і Володимир Зеленський зокрема. Отримуючи статуетку, я вимовила якусь промову і запам’ятала, як він відреагував – Добре сказала!

Від людини, яка віртуозно працює зі словом, це приємний комплімент. Другий раз ми бачилися з Володимиром під час нашого з ним інтерв’ю як з кандидатом у президенти. Ми вели його з Вадимом Карп’яком. Розмова, як мені здається, вийшла відверта і щира, і найголовніше – своєчасна, люди хотіли побачити кандидата в президенти не на сцені, не в ролі, а почути, що він думає про злободенні речі.

Він був відкритий. Наприклад, коли запитала, чи не страшно брати на себе таку колосальну відповідальність за країну у стані війни і протиріч, він сказав: Страшно, але я піду. І втретє бачила вже на дебатах.

Як гадаєте, чому команді Зеленського сподобалися саме ви?

– Не знаю. Чесно. Може, свою роль зіграло те інтерв’ю.

І як вам це інтерв’ю?

– Мені здається, наша розмова вдалася. Коли розмова вдається, це відчувається. У нас було завдання розкрити людину, яка збирається очолити країну в такий важкий момент. Інтерв’ю на YouTube подивилися кілька мільйонів осіб, це означає, цікаво було.

А якби вам запропонували бути модератором від Порошенка. Погодилися б?

– Так, погодилася б. Це моя робота. Президентські дебати на стадіоні! Коли таке ще буде? І чи буде?

Яким було ваше особисте свято після всього цього нервування? Келих шампанського встигли випити?

– Аякже! Тільки після дебатів. Пам’ятаю, вийшла зі стадіону, довго йшла до машини, адже місто було перекрито, на шпильках, втомлена, схвильована, але з почуттям виконаного обов’язку. Видихнула. Доїхали з водієм до роботи, пересіла в свою машину, заповнивши її букетами від друзів і колег, і поїхала додому.

Вдома мене, звичайно, чекала родина, вони накрили святковий стіл. Пам’ятаю, як присіла, мені налили келих шампанського, а я питаю: Ну, тепер розкажіть, що було на дебатах? (Сміється). На стадіоні стояв такий гул і крик, що я реально дуже багато чого не чула. Наступного дня зібрала всіх рідних – маму, брата, свою сім’ю, і ми поїхали в ресторанчик пообідати.

У відпустку так і не поїхали?

– Її просто перенесли. Нічого страшного – таке в житті буває.

Ви незамінна ведуча однієї програми ось уже 19 років. Чи не хочете кардинально змінити своє життя, спробувати щось нове – вийти, як кажуть психологи, зі звичної зони комфорту?

– Якщо хтось думає, що мені дуже комфортно, то це не так. З’єднувати дві посади – редактора і ведучої – непросто. Хоча, визнаю, це мій вибір. На моєму ефірному тижні дуже втомлююся – два ефіри на день як у ведучої, планерки, вичитки сюжетів, планування, багато різних адміністративних питань.

Назвати це зоною комфорту, чесно кажучи, складно. А ось вже на неефірному тижні легше, я – редактор, журналісти можуть спокійно і докладно зі мною поспілкуватися, ми не будемо смикатися, поглядаючи на годинник. Можна розглядати мою роботу як зону комфорту тільки в сенсі досвіду, я дуже давно у професії і деякі процеси налагоджені до автоматизму.

Хоча в рік трьох виборів всі налагоджені процеси потрібно налагоджувати заново. Новини – це високовідходне виробництво. Зробив випуск, показав сюжет, дав рейтинг – і завтра знову все спочатку. І що найголовніше – вчорашні перемоги і досягнення сьогодні вже нікого не цікавлять.

Читайте: Факти показали рекордну частку за всю історію програми

Можливо, я колись вийду з цієї зони комфорту, ​​просто залишуся на одній посаді. Можна здогадатися, на якій. Але поки є сили і бажання – працюватиму. (Посміхається).

Зовсім сферу змінити – це точно ні? Чи так?

– Не знаю. Все може бути, я навчилася жити сьогоднішнім днем, поки ситуація виглядає таким чином. Без роботи я точно не залишуся, не тому, що я така незамінна, а тому що працювати треба, і я не з тих, хто буде сидіти вдома і визирати дітей і чоловіка з каструлею борщу, хоча борщ у мене відмінний.

Сім’я ваші новини дивиться?

– Вони зараз взагалі телевізор дивляться мало. І я, соромно зізнатися, теж мало дивлюся. В основному – новини, все, що треба щодо роботи. Можу подивитися їх і в інтернеті. А так я дуже люблю кіно, тому похід в кіно – обов’язковий.

Додому роботу несете?

– Намагаюся не нести. Але оскільки чоловік у мене телевізійник (Сергій Соловйов – головний оператор ICTV. – Ред.), ми разом працюємо на одному каналі, звичайно, можу йому все розповісти, тому що він мене зрозуміє і не ставитиме зайвих запитань. Він прекрасно знає всю телекухню, ми розмовляємо однією мовою, і якщо мені іноді хочеться поскаржитися або поплакатися, то найкраще це робити Соловйову.

Бувають у вас парубочі і дівич-вечори, даєте один одному час повеселитися окремо?

– У мене в цьому плані демократичний чоловік. Якщо я кудись хочу поїхати з подружками на вікенд – концерт, у Париж або Барселону – без проблем, у людей має бути власний простір, сім’ї теж треба іноді відпочивати від мами і навпаки.

Ви на екрані виглядаєте жінкою діловою та серйозною, і глядачам буває складно уявити, що телеведучі – такі маиі люди, як і всі. Як ви любите веселитися? Пісні поспівати, потанцювати?

– Звичайно, якщо я озвучую серйозні новини, то я серйозна. Багато хто вважає, що я емоційна в кадрі. Мені син іноді говорить: Ой, мамо, з тобою так важко, ти жартів не розумієш. (Сміється). Можливо, це відбиток роботи, я дійсно часто все сприймаю серйозно. І потім ще думаю: А чого він так сказав? А він мені знову: Так, мамо, я пожартував, заспокойся!

Але в принципі, мені здається, зі мною легко спілкуватися. Я людина досить відкрита, відверта, іноді навіть занадто. Вмію веселитися: люблю танцювати, люблю музику, кіно, люблю посміятися, приймати гостей, сама люблю приходити в гості. У нас вдома щоп’ятниці пікнік. І, повірте, нам не сумно.

Ваша дочка Наталя вже доросла дівчинка, син Антон у підлітковому віці. Ви – з тих мам, хто надто контролює своїх дітей чи у вас є кнопка стоп, що, мовляв, треба давати їм свободу?

– Кажуть, найлютіший ворог дитини – гіпертурботливі батьки. У цьому є частка правди. Адже опікаючи своїх дітей повсюди, ми забираємо у них можливість самим ухвалювати рішення і брати на себе відповідальність за них.  Але, з іншого боку, я повинна знати, де і з ким мої діти, і це не обговорюється.

І хоч Наташі – 21, поки вона живе з нами – повинна жити за правилами нашої сім’ї. А правила такі: відповідати на дзвінки, смс і бажано встигати на останню маршрутку. Зараз я вже трохи розслабилася, у дочки є бойфренд, своя компанія, і якщо вона з ними – я спокійна. Антоші вже 14, у нього зараз канікули. Щодня пишу йому завдання. Ну, можливо, через день. Він не все, звичайно, виконує, але дуже любить викреслювати зроблене зі списку.

Він у нас уже косить газон, стриже граб (у нас жива огорожа біля будинку). Ще не все добре та ідеально – нічого, нехай вчиться. Ось нещодавно покрутив м’ясо на фрикадельки, а я приїхала і супчик за 15 хвилин був готовий. Порядок на терасі – теж зона відповідальності Антоши. Так потихеньку привчаємо до порядку та завдань.

Можете зізнатися, якщо ви в чомусь не праві?

– Я завжди кажу: Так, я була не права. Визнаю.

Ви живете в своєму будинку за містом. Город саджаєте?

– Так! У мене такі огірки цього року! Щодня зриваю по 8 – 10 штук. Абсолютний екопродукт та органічні добрива. Тож у нас зараз огірковий період.

Якби вам запропонували піти в політику – погодилися б?

– Найімовірніше, ні. Це не моє. Дуже відповідально і слизько. Хоча сили щось змінити у мене, здається, є. Поки серйозних пропозицій не було, тому я про це серйозно не думала.

Чи не спостерігали ви, що людина змінюється, коли йде в політику? Щось там таке з людьми відбувається!

– Усе залежить від людини. Як каже мій друг, коли вони починають ходити по килимах, у них відбуваються тектонічні руйнування свідомості (Посміхається). Але мені все-таки здається, якщо у тебе є стержень – килими тебе не зіпсують.

Раніше Факти ICTV писали, що головний редактор інформаційної служби каналу ICTV та ведуча програми Факти Олена Фроляк потрапила в топ-100 успішних жінок України, складений виданням Новое Время.