Сюжет

Звичайна сім’я приїхала з великого міста в розвалений будиночок у Карпатах. За певних обставин батькам довелося залишити на кілька годин двох дітей та поїхати з села.

Звісно, що за цей час щось повинно статися. Злочинець Кабан (Василь Вірастюк), перевдягнений в костюм Святого Миколая, прокрадається в оселю. Артем разом з сестрою відчайдушно намагаються впоратися з грабіжником. Більше того, вони ще ж життєві настанови йому читають.

А ось, чи вдалося дітлахам перемогти псевдо-Миколая та не втратити віру у диво – дізнаєтесь самі.

Режисерська робота

Режисером стрічки став Семен Горов (Останній москаль, Пригоди Вєрки Сердючки, Сорочинський ярмарок). Бюджет фільму – 38 млн. гривень, з них частка Держкіно – 22,9 млн. Тож, давайте спробуємо вгадати куди пішла основна частина коштів.

Може графіка? Очевидно, що довелося трохи витратитися на створення гри-заставки про Святого Миколая та його магію. Власне, виглядає вона так, ніби дитині до рук щойно потрапила чарівна паличка – ніяк. Усе здається надто дешевим та простим.

Операторська робота? Навряд чи, враховуючи те, що перебивками між сценами слугували одні і ті ж самі кадри.

Музичний супровід? А це вже близько. Головним саундтреком стала пісня гурту O. Torvald, написана спеціально для фільму. Самі учасники гурту також з’явилися на екрані.

Акторська майстерність

Одну з головних ролей виконав Василь Вірастюк. Він – грабіжник Кабан (за іронією долі – Микола), який залазить в будинки через димарі.

Нема диму в димарі, то робота є мені.

Загалом, образ йому підходить. На фоні інших, навіть, непогано грає.

Роль другокласника Артема дісталась Максиму Лучаку. Сам цей маленький герой відвойовував свою оселю. Через перегравання персонаж вийшов надто наївним та жалісним. Хоча, моментами проявлявся акторський задаток.

Серед інших – Марія Єфросиніна, Григорій Боковенко, Іванка Бородай.

Слабка акторська гра та ще й з неякісно накладеною озвучкою не створюють затишну сімейну атмосферу.

Загальні враження

Почнемо з того, що фільм позиціонує себе як сімейна комедія про віру в казку, дружбу та кохання. А що маємо по факту? По факту, вийшла пародія (доволі невдала) на Один вдома для дітей до 7 років. Безглуздий гумор, типові образи, передбачуваність сюжету, сильне перегравання акторів, слабка графіка, нав’язлива реклама – усе разом робить фільм затягнутим та нудним.

Незважаючи на те, що історія вигадана, люди повинні лишатися з нормальними людськими можливостями. Натомість, двоє малих дітей поклали на лопатки здорового чоловіка. Я розумію, що добро повинно перемогти зло, але в реальності це так не працює.

Через уста акторів фільм намагається передати важливі слова, але це виглядає занадто шаблонно.

Ти теж хотів шоколадку, але тобі її ніхто не дарував. Може тому ти і злодієм став?

Чи не нагадує це раптом ситуацію одного листоноші з велосипедом? До речі, такий персонаж у фільмі також є.

Ледь не єдине, що залишається безперечно гарним – Карпати. Проте, навіть тут вдалося зробити щось не те. А саме – видати інші гори за українські. Тобто, зйомки справді проводилися в закарпатському селищі Ясіня, у карді з’являється Драгобрат, а лавина чомусь сходить в зовсім інших горах.

Зазвичай, вітчизняне кіно подібного жанру наближене до реалій свого глядача. Від цього воно краще сприймається і набуває популярності в масах. Тут ми маємо якесь ідеалізоване суспільство з одвічними стереотипами.

Наостанок, спробуймо винести хоча б якийсь корисний урок з фільму. Тож, ось вам хвилинка правил української мови від Артема:

Правильно не Шо, а Що!

Так, український кінематограф старається і це помітно, але, на жаль, бувають і невдалі спроби. У будь-якому випадку, дивитися чи ні, вирішувати тільки вам.

Режисура: 5/10

Акторська гра: 4,5/10

Саундтрек: 6,5/10

Загальна: 4,5/10

Анастасія Дячкіна