Сюжет

Фільм Крути 1918, як легко здогадатися, спирається на героїчну битву на однойменній залізничній станції. Саме вона у 1918-му стала ключовою точкою у захисті Києва, столиці щойно проголошеної УНР, від більшовицької армії генерала Михайла Муравйова.

Захищати цей важливий рубіж випало декільком сотням юнкерів і студентів, що не встигли навіть пройти повний вишкіл. Тож не дивно, що в історію цей епізод увійшов нашим аналогом 300 спартанців.

Волі не буває без крові.

Автори відразу заявили, що роблять не документальний продукт і дослівно події переказувати не будуть. Майже всі персонажі, окрім Петлюри, Грушевського та Муравйова, – вигадані.

Для художньої стрічки використали класичну модель ігрового історичного кіно. Поки глядачі очікують фінальну битву, їх розважають шпигунською історією протистояння груп Леніна і Троцького. Та показують, як українська влада намагається стравити більшовиків один з одним, аби вони хоч на мить забули про Київ.

Проте цікавим сюжет фільму Крути 1918 назвати важко. Занадто уривчастою вийшла історія. Ось французький шпигун висаджується в Одесі, а в наступній сцені за перехоплене послання вже б’ються німецький диверсант і український агент під прикриттям. При чому як на рукопашні бої, так і на політичні монологи диверсанта дивитися неможливо. Це не просто минуле століття, а позаминуле.

Не забули автори й про жіночу аудиторію. Любовна лінія у стрічці присвячена дівчині Софії, яку кохають два генеральські сина – Андрій і Олекса. Старший з братів – досвідчений воїн, що служить під командуванням батька в армії УНР. Натомість молодший Андрій вибивається з військової династії та росте пацифістом-картографом.

От потім і думай синку: погони надіти, чи вдома сидіти?

На жаль, ця сюжетна гілка розкрита слабко, й інтриги не виходить. На щастя для сюжету, війна досить швидко стукає у двері героїв. Тому Олекса одразу вирушає за наказом батька на місію, а миролюбний Андрій записується в добровольці, щоб разом з іншими “зеленими” курсантами стримати червоноармійців під Крутами. Софії ж лишається чекати їх обох у неспокійному Києві.

Режисура

Режисером фільму став Олексій Шапарєв, який до цього зняв спортивну драму Правило бою та комедію Київський торт. Для Олексія це кіно – однозначно важливий режисерський досвід, адже не кожного дня випадає шанс зняти патріотичну батальну драму з бюджетом 52 млн грн (половину витрат покрила держава).

На жаль, стрічка страждає всіма болячками молодого українського кіно: занадто манерні діалоги, куцість відеоряду та провали в оповіді. Сцени боїв виглядають архаїчно, нехай в них і брали участь реальні нацгвардійці та фанати-реконструктори.

Комп’ютерна графіка – рівня 90-х. Взагалі не зрозуміло, як таке можна допустити в країні, де стрімко розвивається відеопродакшн, і музичні кліпи знімають не гірші, аніж на Заході.

І головне, стрічка Крути 1918 не викликає ані цікавості як художній твір, ані патріотичного захвату та мурашок по шкірі, як це вдалося Кіборгам Ахтема Сеїтаблаєва. Абсолютна більшість персонажів пласкі та не заслуговують на співпереживання глядачів. Цікавими вийшли лише два героя.

Актори

Ролі братів у фільмі Крути 1918 виконали молоді та перспективні актори театру і кіно. Андрія зіграв Євген Ламах (фільм Черкаси), Олексу – Андрій Федінчик (серіал Дві матері). Та як вже відзначалося, їхні персонажі виписані непереконливо, а мотивація розкрита слабко.

Та й гра акторів любовного трикутника Андрій-Софія-Олекса видалася такою театралізованою і виглядає на великому екрані настільки бутафорною, що зовсім нецікаво, кого ж з братів обере дівчина.

Проте є серед героїв стрічки двоє дійсно цікавих персонажів: Аверкій Гончаренко і Михайло Муравйов. Гончаренко – реальний бойовий офіцер, герой Першої світової війни, що неохоче відправляє у бій недосвідчених юнаків. Цей канонічний образ “батька полку” втілив Олексій Тритенко, і вийшло в нього достатньо автентично.

Червоний генерал Муравйов у виконанні театрального актора Віталія Салія став прекрасним антагоністом. Його інфернально заворожуючий образ вибивається з загальної сірої маси і виглядає прибульцем з планети хорошого кіно. Вже його перша поява – вихід з ванни, немов антонім Афродіти з піни морської – дає зрозуміти, що автори здатні до експерименту. Шкода, що побоялися дати волю фантазії протягом всього фільму.

Загальне враження

Фільм Крути 1918 вийшов класичним представником молодого українського кіно. Це вже не пуста патріотична агітка на кшталт Червоного від Зази Буадзе, адже автори намагалися змайструвати кіно за сучасними лекалами з декількома сюжетними лініями.

В той же час з екрану стирчать вуха театрального декадансу, ідеальним представником якого став недавній Таємний щоденник Симона Петлюри від Олеся Янчука. Мова героїв виключно солов’їна, мат не вживається навіть тоді, коли навколо свистять кулі, а кохання молодих людей закінчується максимум млосними поглядами.

Ця вихолощеність та надмірна театралізованість персонажів та діалогів не чіпляє. А бідність відеоряду та бутафорність екшн сцен перетворює зображуване на екрані на фарс.

Головне, чого не вистачає фільму Крути 1918 – цільного бачення того, чим він має бути. Якщо це історичне батальне кіно, то де нормальна війна? Якщо шпигунська історія, то замало подробиць хитрих планів наших та ворогів. Якщо ж драма, то чому співчуваєш героям лише один раз – під час виконання гімну?

Одним словом, важко зрозуміти, чи фільм намагається підігріти патріотизм публіки, чи, навпаки, лише на нього й розраховує.

Сюжет: 6/10

 Режисура: 5/10

 Актори: 5/10

 Загальне враження: 6/10

 Загальна оцінка: 5,5/10

 

Дмитро Сидоренко

Фото та відео: B&H Film Distribution Company