3 лютого стали відомі номінанти премії Золотий глобус, яка вручається з 1944 року Голлівудською асоціацією іноземної преси і вважається другою за важливістю після Оскара. З огляду на коронавірусні умови, вибір журі, у складі якого приблизно з 90 кіножурналістів, був доволі обмеженим. Наприклад, для подання фільму в номінацію необхідно було організувати прокат у Лос-Анджелесі, що зробити могли далеко не всі. Та й безліч фільмів просто не вийшли у 2020 році, очікуючи кращих часів.

Так чи інакше, відбіркова комісія оголосила номінантів, серед яких є як відверто прохідні, так і дуже гідні картини. На них і зосередимося, намагаючись передбачити переможців.

У номінації Найкращий фільм (драма) представлено виключно вершки розумного кіно: Батько, Манк, Земля кочівників, Перспективна дівчина і Суд над чиказькою сімкою.

Батько – дебютний фільм французького письменника Флоріана Зеллера за його ж власною п’єсою. Це зворушлива історія про старіючого чоловіка і його дочку. Чоловік страждає від хвороби Альцгеймера та деменції, але всіляко відмовляється від допомоги дочки. Родзинка полягає у тому, що історія показана з його перспективи, ми буквально проживаємо життя старого, який втрачає зв’язок з реальністю.

Зеллер уже давно хотів екранізувати свою п’єсу 2012 року, але чекав відповіді від Ентоні Гопкінса, якого бачив у головній ролі. У результаті Гопкінс погодився, прекрасно виконавши ще одну непросту роль у кар’єрі. А його екранну дочку зіграла Олівія Колман. У кожного з акторів по Оскару і безліч інших нагород, тож Зеллер буквально зірвав джекпот.

Манк Девіда Фінчера – це незвичайний випад у сторону авторського кіно від одного з останніх творців такого кіно. Фінчер, знімаючи свої драми про нещасних людей, осів на Netflix, щоб продовжувати творити кіно, яке не окупається в прокаті, виключно для себе і купки синефілів.

Він не раз критикував вираз “авторське кіно”, кажучи, що за кожною картиною стоїть праця багатьох людей. Водночас сам панує на майданчику, переписуючи сценарій багато разів, повторюючи дублі до знемоги акторів і заглиблюючись в найдрібніші деталі.

Манк, поставлений за сценарієм його батька, розповідає ще про одного такого ж генія – Орсона Веллса. Молодий хлопець, вундеркінд з Нью-Йорка, знімав авторське кіно, уособлюючи абсолютну владу на майданчику. Але “спіткнувся” Веллс через Германа Манкевича – сценариста, котрий раптом забажав бути зазначеним у титрах фільму Громадянин Кейн.

Манк, виконаний блискучим Гері Олдманом, у фільмі Фінчера символізує “рабів” фабрики мрій. Майстер пера, можливо, єдиний окрім режисера, хто не тільки читав сценарій повністю, але й знає його суть. Він виявляється не більше ніж придворним блазнем у сильних світу кіно, якого слухають заради розваги, але не сприймають всерйоз. І все, що йому залишається, навіть після отримання Оскара (і то, на двох з режисером) – це спиватися.

Манк – це доволі однобокий з точки зору історичної правдивості антиголлівудський маніфест, що розповідає про часи, коли сценаристи тільки створювали гільдію, щоб відстоювати свої права. Це кіно нагадує, що щоразу, коли ми позначаємо фільм ім’ям режисера, ми забуваємо про усіх, хто також є його співавтором: від директора студії, який виділив гроші, до доглядальниці, що передруковує на машинці рукописний сценарій і прибирає недопалок із руки метра, що заснув.

Земля кочівників Хлої Чжао знятий за документальним романом Джессіки Брудер Земля кочівників: вижити в Америці XXI століття. Це роуд-муві про життя людей, що кочують Заходом США в будинках на колесах. Життя без фундаменту і тимчасові заробітки для деяких були єдиним виходом у житті, але багато хто зробив цей вибір усвідомлено і продовжує жити в трейлері, навіть маючи можливість купити нормальний будинок.

Одну з таких сучасних кочівників втілила на екрані Френсіс Макдорманд, яка, до того ж, затіяла всю цю екранізацію, виступивши ініціатором і продюсером фільму. Вийшло настільки проникливе кіно, що критики називають його одним із головних претендентів на Оскар, а Френсіс Макдорманд напевно отримає чергову номінацію.

Картина вже взяла головний приз Венеційського кінофестивалю та приз глядацьких симпатій на фестивалі в Торонто, а Disney підписав контракт з Хлоєю Чжао, щоб вона зняла їхній новий блокбастер Вічні, який відкриває чергову главу кіно всесвіту Marvel.

Перспективна дівчина – трилер від Емеральд Феннел, яка подарувала нам серіал Вбиваючи Єву. Це її дебютна повнометражна картина, яку Феннел написала і поставила власноруч.

За сюжетом головна героїня у виконанні Кері Малліган була перспективною студенткою медуніверситету. Але після бурхливої ​​вечірки, на якій її абсолютно п’яну подругу зґвалтували, дівчина йде з університету.

Вона не тільки залишила навчання, а й зневірилася у світі, де панує патріархат, а чоловік за умовчанням стоїть вище за жінку. Робота в кав’ярні, життя з батьками, відсутність хлопця та друзів – здається, героїня Малліган просто здалася.

Але насправді вона зробила метою свого життя помсту чоловікам, які ганьблять дівчат, користуючись їхньою слабкістю, і виходять сухими з води завдяки соціальним нормам. Кожні вихідні вона йде в бар або клуб, прикидається п’яною та їде додому до чергового хтивого самця, котрий вважає, що упіймав легку здобич.

Фільм Феннел кидає виклик застарілим соціальним нормам в дусі “одягла коротку спідницю – сама винна”. Оманливо яскраве та іронічне кіно на перший погляд більше схоже на черговий кривавий трилер про помсту. Але насправді виявляється гостросоціальним висловлюванням, в якому хороших персонажів можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Суд над чиказькою сімкою – історична драма Аарона Соркіна про реальні події літа 1968 року, коли з’їзд демократичної партії в Чикаго зірвали вуличні заворушення.

Тисячі людей з’їхалися до столиці Іллінойсу під прапорами різних політичних рухів, від радикалів, на кшталт Студентів за демократичне суспільство і Чорних пантер, до хіпі та пацифістів з Комітету ненасильницької революції. Всі вони протестували проти війни у ​​В’єтнамі, а в результаті влаштували криваві сутички з поліцією.

Адміністрація Ніксона так злякалася, що наказала прокуратурі посадити лідерів семи основних організацій протестувальників, звинувативши їх у змові з метою повалення уряду. Суд тривав кілька місяців і був схожий на розправу ката в мантії, так нахабно суддя Гоффман поводився щодо підсудних та їхніх захисників. Прокуратура поводилася не краще, а ФБР взагалі влаштувало прослуховування адвокатів обвинувачених за санкцією все того ж судді.

Соркін написав сценарій ще у 2007 році. Ставити фільм мав Спілберг, який бачив Гіта Леджера в головній ролі Тома Гейдена, ватажка Студентів за демократичне суспільство.

Але потім стався страйк сценаристів і смерть Леджера. Paramount відклала фільм у довгу шухляду, щоб у 2019 році зняти його вже з Соркіним, а в результаті продати Netflix через пандемію.

Для Аарона це лише другий режисерський досвід після Гри Моллі. Стрічка б’є з розмаху швидким документальним вступом з численними персонажами, які готуються до протесту, але далі знаходить зручне русло і зосереджується лише на головних моментах судового процесу. У результаті дві години пролітають непомітно.

За якість опрацювання матеріалу можна не переживати, адже за плечима Соркіна серіали Західне крило і Новини. Акторський склад теж доволі непоганий: Едді Редмейн, Джеремі Стронг, Саша Барон Коен, Джозеф Гордон-Левітт.

Фільм дуже доречно ліг в актуальну канву кіновиробництва США, яке напередодні виборів не втомлювалося нагадувати, яким жахливим може бути правління людини, що не вірить в інститути, а використовує ручне керування. І як необачно робити ставку не на незалежність гілок влади, а на лояльність ключових управлінців. А після небажання Трампа визнати поразку і масових заворушень на цьому ґрунті, стрічка Соркіна стає ще повчальнішою.

Кожен із представлених фільмів однозначно заслужив номінацію на Золотий глобус, і ми напевно побачимо їх серед претендентів на Оскар. Але переможе лише один, і ми прогнозуємо, що 28 лютого на церемонії нагородження золоту статуетку отримає Земля кочівників Хлої Чжао.

У номінації Найкращий фільм (мюзикл/комедія) добірка картин вже не така вражаюча. За звання найкращої розваги на вечір боротимуться Борат 2, Гамільтон, Мьюзік, Зависнути у Палм-Спрінгз та Випускний.

Борат 2 – це продовження чорної комедії Саші Барона Коена про пригоди вигаданого казахського журналіста у США. Цей псевдодокументальний треш частково знятий вживу, і багато людей не підозрювали, що знімаються в ігровому кіно. Наприклад, Коен п’ять днів жив з реднеками-консерваторами, не виходячи з образу і обговорюючи політику та коронавірус. Але сам Саша чесно зізнається, що головною метою всієї затії був тролінг топ-політиків на кшталт Руді Джуліані і Майка Пенса. Шкода, сцени з Трампом і його сином довелося вирізати.

Гамільтон – американський мюзикл про Олександра Гамільтона, першого міністра фінансів США. Успішна бродвейська постановка шостий рік підкорює серця театралів, а комітет Пулітцерівської премії взагалі назвав її знаковою для американської драматургії. Головна особливість мюзиклу – використання RAP та R’n’B поряд зі звичними бродвейськими мелодіями.

Серед виконавців головних ролей – Девід Даніель Діггз з групи Clipping, акторка і джазова вокаліста Рене Голдсберрі, Джонатан Грофф, якого ви могли бачити в Мисливцях за розумом. Ну а самого Гамільтона виконав Лін-Мануель Міранда – американський композитор, співак, актор і драматург, який також знімався в серіалі Темні матерії.

Мьюзік – музична драма, поставлена ​​співачкою Sia за сценарієм, який вона сама ж і написала спільно з дитячим письменником Далласом Клейтоном. Сюжет розповідає про дівчину Зу, яка була наркодилером і лише недавно вилікувалася від наркозалежності.

Їй доводиться не просто навчитися жити тверезо, а й стати єдиним опікуном своєї зведеної сестри на ім’я Мюзік, яку до цього виховувала бабуся. Проблема полягає в неготовності Зу відповідати не те що за іншу людину, а й навіть за себе саму. А її сестра до того ж хвора на аутизм.

Непроста історія про пошук свого шляху в житті та створення сім’ї стала дебютом у великому кіно для Sia. На роль Зу вона запросила досвідчену актрису мюзиклів Кейт Гадсон, а роль Мюзік виконала Медді Зіглер, яку ви могли бачити в Chandelierта інших кліпах на пісні Sia.

Комедія Зависнути в Палм-Спрінгз розповідає про часову петлю на кшталт Дня бабака, коли головний герой ненавмисно затягує свою нову знайому в аномалію часу, де 40 років проживає все по колу.

Це доволі прохідне кіно, що більше схоже на розвагу на вечір, і рекордні перегляди на сервісі Hulu це підтверджують. Із цікавого в ньому тільки камео Дж. К. Сіммонса в образі Флетчера з Одержимості.

Випускний оповідає про маленьке американське містечко, де школярці-лесбійці не дозволяють привести свою дівчину на випускний. Допомогу їй пропонують зірки Бродвею, які давно втратили популярність, але роблять це не через власну доброту, а з корисливою метою привернути до себе увагу ЗМІ.

Поставив це музичне драмеді Раян Мерфі, для якого нетрадиційна сексуальна орієнтація і музика – два головних драйвери в кіно. У касті присутні Меріл Стріп та Ніколь Кідман, так що фанатам творчості Мерфі рекомендується.

У номінації мюзикл/комедія передбачити переможця значно легше, ніж вибрати його серед драм. На нашу думку, ніхто з номінантів не зможе стати серйозним конкурентом Гамільтону.

Наостанок зазначимо, що Золотий глобус очікувано обійшов стороною занадто серйозні фестивальні картини на кшталт Ніколи, зрідка, іноді, завжди Елізи Гіттман або Атлантиди Валентина Васяновича, зосередившись на мейнстрімному кіно.

Так само критики не стали номінувати новий фільм Спайка Лі про складну долю афроамериканців і в’єтнамську війну П’ятеро однієї крові та адаптацію Пулітцерівського лауреата Августа Вілсона Ма Рейні: Мати блюзу.

Із Ма Рейні відзначили лише акторів: загиблого Чедвіка Боузмена та Віолу Девіс, обох номінували за виконані ролі.

Але все одно цікаво буде дізнатися переможців Золотого глобуса 28 лютого і потім порівняти їх з лауреатами Оскара. Цього року він відбудеться 25 квітня, а номінантів оголосять у середині березня.