В український прокат із 16 травня виходить фільм, який відносять до списку найкращих стрічок про самураїв усіх часів. Йдеться про картину 13 убивць режисера Такасі Мііке.

Світова прем’єра фільму відбулася в межах основної конкурсної програми Венеційського кінофестивалю 2010 року. Проте в Україні фільм ще не демонструвався. Тож це чудова нагода подивитися японсько-британський бойовик на великому екрані.

13 убивць –  це ремейк однойменної стрічки 1960-х років, знятої Еїті Кудо. Якщо трішки пошукати у японських джерелах, то можна знайти, що старий фільм провалився у прокаті. Хоча він відзначився півгодинною сценою битви 13 самураїв проти 53 противників, яка на той час була найдовшою за хронометражем у кіно.

Але повернемося до картини Мііке та спершу розповімо про сюжет 13 убивць.

Сюжет фільму 13 убивць

Стрічка розпочинається з кадру, на якому самурай сидить на площі й робить харакірі, встромляючи лезо собі в живіт, після чого падає у калюжу власної крові.

Самі ж події фільму розгортаються у 1844 році. Це охоплює період, коли Японія була закритою та ізольованою державою. Тоді формальна влада належала імператору, але реально правив сьогунат.

Згодом глядач дізнається, що причиною вчинку самурая є сором, якого заподіяв його сім’ї жорстокий Наріцугу (Горо Інагакі), брат сьогуна. Він абсолютно неконтрольований – Наріцугу ґвалтує та вбиває як простих селян, так і дворян. Це також включає відрізання рук та ніг молодій дівчині після вбивства її родини. Через сором члени інших поважних родин також роблять собі харакірі.

Тоді занепокоєні чиновники вмовляють самурая Сіндзаемона (Кодзі Якушо) виконати таємну місію та вбити Наріцугу. Перша година фільму розповідає про те, як Сіндзаемон вербує 12 інших убивць, щоби ті приєдналися до нього у битві проти армії Наріцугу.

Серед них – п’яний племінник, мандрівний ронін, юнак, старий воїн, який добре володіє списом, а також мисливець Кіга Коята (Юсуке Ісея), який має неймовірну схожість із персонажем легендарного Тосіро Міфуне з культового фільму Сім самураїв. Водночас режисер дає глядачеві небагато часу, щоб познайомитися з усіма 13 вбивцями, не кажучи вже про те, щоб встигати їх розрізняти між собою.

Кульмінація фільму – це 45-хвилинне протистояння 13 убивць проти армії із 200 осіб. Фінальна битва – це суцільна кривава сцена, сповнена гострих відчуттів. Шанувальники екшену та бойовиків точно оцінять ці кадри, які нагадують таку собі снігову кулю, яка котиться і врешті-решт перетворюється на лавину вражень.

Рецензія на фільм 13 убивць

13 убивць – це не просто бойовик, а кривавий фільм про самураїв. Мііке, можливо, оживив жанр кенґекі, реалізований найкращими майстрами японського кіно, такими як Акіра Куросава та Хідео Гоша.

Для когось 13 убивць можуть здатися надмірно класичним або ж старомодним фільмом про самураїв. І хоча сама картина може не досягати тієї вершини, як культові японські стрічки про самураїв 1950-60-х років, але фільм Мііке напрочуд хороший.

Хоча тут є один нюанс. Картину режисера часто порівнюють із Сімома самураями. Якщо ви бачили фільм Куросави, то дуже важко втриматися і не порівнювати їх під час перегляду, особливо коли доходить до фінальної битви. Куросава зробив епічну сцену фінальної битви у своєму фільмі досконалою та незабутньою, з чітко промальованими персонажами самураїв та смертю кожного з них.

Тоді як у фільмі Мііке культова баталія здається хоч й ефектною, проте безладною. Втім, не виключено, що так і було задумано. Адже режисер певною мірою ставить під сумнів сенс місії самураїв та їхнього кодексу.

Це чітко проявляється через персонажа Юсуке Ісея, який заявляє, що самурайські бої – це шалена забава. Він використовує рогатку, гілки дерев тощо, щоб битися. Це, зрештою, наштовхує на думку, що якщо хтось б’ється гілками та камінням так само добре, як самурай мечем, то хто ж захоче бути самураєм?

13 убивць – це доволі прямолінійна історія без метафоричності про людей та період в історії Японії, який ось-ось зникне (сьогунат Токугави ліквідують у 1868 році). Це також фільм, який шанобливо ставиться як до самої епохи, так і до жанру кенґекі, який багато хто вважає пережитком минулого.